Але це добре для роману обсягом 10-12 авторських аркушів. А тепер спробуйте уявити хронологічну таблицю, вдесятеро довшу за звичайну… Уявили?! По-перше, вона сама вже тягне на окрему книжку — тільки таблиця!.. По-друге, в ній буде така неймовірна кількість персонажів, що ми б самі могли з легкістю у них заплутатись. Тому випробуваний нами раніше підхід не годився.
– І як же ви вчинили?
Т. Л.: Для написання епопеї довелось відмовлятися від вже звичної нам хронологічної таблиці. Себто, приблизну хронологію подій ми тримали в головах. А в таблицю… так би мовити — в електронну регулювальну таблицю, виконану у форматі Microsoft Excel, були внесені всі задіяні в епопеї персонажі, згруповані за родинними зв’язками. По мірі написання, по мірі розвитку сюжету ми дивилися, хто саме з наших героїв міг бути задіяний в тому чи іншому епізоді історії. У міфологіях давніх народів фігурують богині, які плетуть нитки долі окремих людей. Наприклад, у давньогрецькій міфології це — мойри Клото, Лахесіс і Атропа, у давньоримській міфології — парки Нона, Деціма і Морта, у давньослов’янській — Доля і Недоля.
Отож, якщо над історичними романами ми працюємо як скульптори, які нарощують «тіло» твору на каркас хронологічної таблиці, то над епопеєю ми працювали, немов оті мойри чи парки, які, переплітаючи нитки доль окремих персонажів, ткали з них своєрідний «килим» епопеї… Але до всього того довелось доходити вже згодом, коли робота почалася. А спочатку треба було виробити концепцію твору.
– Ви ж сказали, що це могла бути тільки епопея! Судячи з усього — історична епопея. Хіба цього недостатньо?
Т. Л.: Авжеж недостатньо! Епопеї теж бувають різні. Й перебравши усі можливі варіанти піджанрів, я вирішив зупинитися на такому, як сімейна (родинна) сага. Річ у тім, що колись раніше мені хотілося створити роман, який би розповідав про наше покоління як таке. А може й не тільки про наше, але про попередні покоління також?! Тоді постає питання: який сюжет вкладається у подібну концепцію?! Як перегукуватимуться сюжетні лінії окремих поколінь?! З чого почати і чим закінчити?! Питань виникало надто багато, й я відчував, що в рамки історичного роману подібна концепція не вкладається.
А тут, завдяки нашому видавцеві дуже природно, сама собою виникла ідея: пишемо не незрозумілий історичний роман — пишемо сімейну сагу! Це саме те, що потрібно для втілення тієї концепції. Отже, я трохи почекав, чи не висловить хтось із колег-письменників ідею у відповідь на виставлену видавцем наживку. Та оскільки всі відбувалися незначущими жартиками, я зрештою закинув пану Красовицькому у ФБ-повідомлення наступну робочу пропозицію:
Page 1 of 2 | Next page