ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

Гарду не хотілося розплющувати очі. Приємна млість вперше за довгий час відвідала його занепокоєне тіло та розум. Гарду пригадалося, що сьогодні його знов і знов будуть подовгу діставати запитаннями, й від цього ставало не по собі. Все-таки, наскільки безглуздо він попався, а жага крові знову буде солодко бентежити його свідомість. Гард насилу розплющив очі – і вже не міг їх заплющити від подиву!

Він лежав на просторому ліжку, а поруч спала така вродлива дівчина, про яку можна тільки мріяти. На столі стояло його улюблене віскі та першокласна їжа. Гард нечутно підвівся і підійшов до вікна, що виходило на мальовничу гірську місцевість. Внизу стояв його автомобіль. Будинок був саме таким, про який Гард мріяв завжди. Покопирсавшись у кишені недбало кинутого дорогого піджака, він витягнув портмоне з документами на своє ім’я, солідною пачкою грошей і купою кредитних карток.

Моментально звідкілясь у пам’яті спливла сіра одиночна камера з жорстким ліжком, холодним залізним унітазом і умивальником. Тьмяне електричне сяйво заміняло світло вікна, відсутнього в камері смертників. Гард замотав головою, і видіння щезло.

Він стояв у розкішний кімнаті з казково гарною дівчиною у ліжку і розгублено дивився на своє перелякане відображення у величезному дзеркалі на стіні. За годину блукань неосяжним помешканням Гард остаточно переконався, що кошмарний сон – це лише кошмарний сон, не більше.

Він повернувся до ліжка і подивився на дівчину. Вона була настільки прекрасною, що Гарду нехай лише на мить, але чомусь стало її шкода. Та тільки на мить – бо далі розум поглинула непереборна, немов цунамі, жага крові. Нечутно підкравшись, він м’яко поклав свої пальці на горло дівчини і почав повільно, з насолодою стискати їх. Давлячись від насолоди слиною, Гард вже уявляв, як майже до смерті придушить дівчину, щоб потім довго й ретельно краяти її тіло, насолоджуючись муками вмираючої від нестерпного болю. Гард сильніше стиснув руки…

І знову прокинувся!

Цього разу Гард сидів у своєму непримітному автомобілі з тонованим склом і шаленів від розчарування тією обставиною, що рештки сну настільки швидко залишають його ще доволі заспану голову. Тіло заклякло від незручної пози, а розум вже закипав в очікуванні розправи над черговою жертвою.

Минуло кілька днів по тому, як його випустили з тюрми через брак доказів, а він ще не відвів ні на кому душу. Панель вирувала повіями, і чекати довелося зовсім недовго, щоб у віконце автомобіля просунулася голова ще молодої, міцно збитої мулатки. Гард заради пристойності трохи поторгувався, але вже подумки уявляв, як вона буде верещати, коли зрозуміє, що на неї очікує. Мулатка на подив швидко погодилася на всі його умови і сіла в машину. Трохи покружлявши по вулицям і не помітивши за собою стеження, Гард загнав машину в гараж під своїм домом і піднявся з дівчиною в помешкання.

Він ледь зміг втриматись, щоби не накинутися на мулатку одразу, і таки примусив себе принести пляшку вина та келихи. Вже після другого келиха вина дівчина безглуздо посміхалася і белькотала щось безглузде, перш ніж за мить звалитися на ліжко під впливом снодійного.

Одним рухом діставши кайданки, Гард миттєво прикував дівчину до бильця ліжка. Вона лише безпорадно посміхалась і готова була на все в своєму щасливому невіданні. Він також вишкірився у відповідь посмішкою голодного хижака, завчасно передчуваючи, як її посмішка зміниться на гримасу жаху і болю.

Гард дістав і акуратно розклав на журнальному столику катувальні інструменти, ще раз глянув на дівчину. Вона пустотливо і п’яно підморгнула Гарду і показала йому язика. Гард щосили вдарив дівчину кулаком в обличчя, але коли рука вже мала доторкнутися до неї…

 

Знову прокинувся.

Прикрість нехай і ненадовго, але знову відвідала його: адже він очікував зовсім іншого. Гард уважно озирнувся навкруги, але все ясно вказувало на те, що цього разу він дійсно не спить.

Скоріш за все, що він на якусь мить розслабився і встиг добряче заснути. Розплющивши очі, Гард побачив, що його трясе за плече людина в уніформі, яка щось роздратовано намагається втлумачити. Тільки тепер до нього дійшло, що він на кінцевій станції метро, а потяг йде в депо.

Не роздумуючи жодної секунди, Гард миттєво вихопив з кишені пальто ніж і щосили штрикнув працівника метро, який з’явився настільки невчасно.

 

Гард знову прокинувся, але почуття прикрості вже не відпускало його: адже в останній момент він чітко помітив, що ніж не встиг увійти в тіло.

Цього разу Гард довго трусив головою і вже через деякий час навіть не міг пригадати, що йому нещодавно наснилося. Щось всередині, що було тепер сильніше за нього, знову й знову закликало калічити і вбивати, рвати людську плоть і знову вбивати, вбивати, вбивати… Приємне, ні з чим незрівнянне почуття блаженства охопило Гарда, коли він подумки уявив, що робитиме, коли в руку звично ляже прохолодний метал.

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Pages: 1 2

One Response to АНОНІМНА СМЕРТЬ (Юрій Муляр)

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>