АНОНІМНА СМЕРТЬ (Юрій Муляр)

Гарду не хотілося розплющувати очі. Приємна млість вперше за довгий час відвідала його занепокоєне тіло та розум. Гарду пригадалося, що сьогодні його знов і знов будуть подовгу діставати запитаннями, й від цього ставало не по собі. Все-таки, наскільки безглуздо він попався, а жага крові знову буде солодко бентежити його свідомість. Гард насилу розплющив очі – і вже не міг їх заплющити від подиву!

Він лежав на просторому ліжку, а поруч спала така вродлива дівчина, про яку можна тільки мріяти. На столі стояло його улюблене віскі та першокласна їжа. Гард нечутно підвівся і підійшов до вікна, що виходило на мальовничу гірську місцевість. Внизу стояв його автомобіль. Будинок був саме таким, про який Гард мріяв завжди. Покопирсавшись у кишені недбало кинутого дорогого піджака, він витягнув портмоне з документами на своє ім’я, солідною пачкою грошей і купою кредитних карток.

Моментально звідкілясь у пам’яті спливла сіра одиночна камера з жорстким ліжком, холодним залізним унітазом і умивальником. Тьмяне електричне сяйво заміняло світло вікна, відсутнього в камері смертників. Гард замотав головою, і видіння щезло.

Він стояв у розкішний кімнаті з казково гарною дівчиною у ліжку і розгублено дивився на своє перелякане відображення у величезному дзеркалі на стіні. За годину блукань неосяжним помешканням Гард остаточно переконався, що кошмарний сон – це лише кошмарний сон, не більше.

Він повернувся до ліжка і подивився на дівчину. Вона була настільки прекрасною, що Гарду нехай лише на мить, але чомусь стало її шкода. Та тільки на мить – бо далі розум поглинула непереборна, немов цунамі, жага крові. Нечутно підкравшись, він м’яко поклав свої пальці на горло дівчини і почав повільно, з насолодою стискати їх. Давлячись від насолоди слиною, Гард вже уявляв, як майже до смерті придушить дівчину, щоб потім довго й ретельно краяти її тіло, насолоджуючись муками вмираючої від нестерпного болю. Гард сильніше стиснув руки…

І знову прокинувся!

Цього разу Гард сидів у своєму непримітному автомобілі з тонованим склом і шаленів від розчарування тією обставиною, що рештки сну настільки швидко залишають його ще доволі заспану голову. Тіло заклякло від незручної пози, а розум вже закипав в очікуванні розправи над черговою жертвою.

Page 1 of 4 | Next page