Иной раз критическая статья нелюбимого нами критика приводит к тому,
что начинаешь любить раскритикованную им книгу.
Жюль Ренар
Польза от критики не в том, что она учит автора, а в том, что, анализируя ее, автор учится сам. То же касается и публики. Если она готова вдумчиво анализировать критику и самостоятельно делать выводы – польза от критики будет несомненной. Если же публика готова лишь смотреть в рот критику и ожидает от него лишь безусловных откровений — то толку от этого, скорей всего, не будет никакого.
Сталося як завжди зі мною: напавши на хорошого автора, я не заспокоююся, доки не прочитаю усе, наявне у плюс-мінус вільному доступі, від гарно виданих книжок, до найаматорськіших перекладів на найпіратськіших ресурсах.
Отже, досяжний для мене Страуд прочитаний весь.
З чого ж почнемо? Мабуть, з невеличкого лікнепа. Страудові принесла популярність «Трилогія Бартимеуса», історія юного амбітного чарівника, стародавнього блазнюватого джина і нарваної тінейджерки з суспільних низів, які… е… ну, як завжди — рятують увесь світ.
Правду сказати, перший том, тобто «Амулет Самарканда», я засвоювала через «не можу». Дуже багато снобських понтів, переускладнена, але при цьому досить поверхнева демонологія, персонажі різних ступенів цинізму й несимпатичності, з головними героями включно. Але щось мене таки вчепило, не дало зупинитися на першому томі. І я не пошкодувала.
В «Оці голема», особливо з появою Кітті, проявився той Страуд, якого я щиро заповажала, а згодом полюбила.
Власне, на цьому моє бажання говорити про «Трилогію Бартимеуса» закінчується. Вона жорстка, холодна, пригодницька, лишає по собі сум і багато корисних думок. Її варто прочитати. А моє справжнє захоплення Страудом почалося з «Локвуда і компанії». Continue reading
Одна из самых странных, безумных и изобретательных фентези-вселенных от автора Аннигиляции.
©Артем Киселик
Читацька рецензія на книгу Володимира Арєнєва “Сапієнси”, яка увійшла до короткого списку Книги року BBC.
“Сапієнси” створені в стилі фантастики для підлітків Золотого віку. Але від Золотого віку тут лише загальний оптимізм майбутнього, захоплення наукою та любов до неї, і ще якась неймовірна кількість відсилок та пасхалок, які зігріють душу кожному нф-фену.
Втім, для тих, хто полюбляє фентезі, їх також чимало.
Прадавня стежка
Пам’ять
Даґон
Селефаїс
Коти Ультару
Сторонній
Ілюстрація в давній книзі
Герберт Вест – реаніматор
Холодне повітря
Поклик Ктулгу
Колір, що зійшов з небес
Тінь над Інсмутом
Шептун у темряві