ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

Критика, отзывы, рецензии

Рецензії від Книголюба

Є книжки, які читаєш для розвитку і розширення кругозору. Є книжки, які читаєш за потреби. Є книжки, які читаєш, віддаючи належне новим віянням або щоб згайнувати час. Але є книжки, які читаєш просто заради задоволення. Для себе. Навіть якщо у вас купа справ і вже десь лежить нещодавно почата книжка. Саме до таких книг належить роман Роберта Хайнлайна «Двері в літо».

Інтригує сама назва. Нам звичні двері в кімнату, на вулицю, але в літо?.. Як би там не було, а уявний погляд вже малює нам залиті сонцем поля або річку, що виблискує в золотистих променях, густі аромати квітів і зелені, і той неповторний літній хор голосів всього живого, що радіє і співає хвалу життя в літні дні.

Якщо ви знаєте Хайнлайна як фантаста, так і є. Ця людина разом з Айзеком Азімовим та Артуром Кларком входить в трійку Великих Майстрів фантастики. І, варто відзначити, саме в його творчості вперше з’явилося багато мотивів, без яких сучасна фантастика неможлива. Але про самого Роберта Хайнлайна можна говорити багато і довго, оскільки це була надзвичайно цікава і різнобічна людина.

Continue reading

Спасибо уважаемому Михаилу Глебовичу Успенскому, за вот эти слова в его беседе с Василием Владимирским: «..как найти хорошие тексты среди пятисот с лишним романов, выходящих ежегодно? Кто сможет обозреть эту кучу на предмет жемчужного зерна? Вот и следишь только за знакомыми именами да следуешь редким рекомендациям друзей. Именно так открыл для себя блистательный роман Тони Барлама «Деревянный ключ». А прошёл он совершенно незаметно, хотя достоин всяческих премий. Спойлерить не буду, скажу только, что Буратино — совсем не то, чем кажется…». Глебычу я доверяю, поэтому «Деревянный ключ» немедленно нашёл и начал читать. Добравшись до середины книжки, спешу отметить, что роман действительно – замечательный. Рискну предположить, что и финалом не буду разочарован, а пишу, не дочитавши, всего лишь потому, что в ближайшее время у меня не будет такой возможности… Богатым и щедрым, но очень правильным и лёгким (я просто душою отдыхал, внимая), настоящим русским языком автор излагает целый сонм реальных и мистических историй, начинающихся в глубокой древности и плавно переходящих в настоящее, историй, волшебным образом связанных друг с другом, проникающих друг в друга. Попутно и так же щедро Барлам разбрасывает по тексту десятки парадоксальных мыслей, оригинальных концепций, отсылок к старинным манускриптам и историческим фактам, придумывая родословную общеизвестной литературной сказке, а заодно, практически играючи, открывает читателю ещё одну версию возможного прочтения Библии.

Цитата:
«…страх вполне естествен, хотя в разных случаях имеет и различную природу. Одних страшит богооставленность, других — неизвестность, третьих — ответственность. Не все народы ведь родились одновременно. Так, мой народ помнит явление на свет твоего — я разумею — еврейского. К тому времени наши мудрецы уже осознали, что Бога у нас больше нет.
— То есть как это — нет? — Ужаснувшись, Марко сотворил было крестное знамение, но рука почему-то не послушалась.
— Как — точно не знает никто. — Дэвадан пожал, плечами. — Я представляю себе это так, будто Бог создал сей мир из себя самого — из всего себя, без остатка. А вот дочь моя полагает иначе.
— Мне кажется, что всё окружающее нас и мы сами суть агония Бога, — откликнулась Тара. — Когда-то давно люди еще ощущали его присутствие, ныне же они предоставлены самим себе.»

Признаться, современный фантастический литературный поток просто отучил меня радоваться процессу чтения. А здесь – пир духа какой-то.

Автор: Владимир Ларионов

Келли Линк (Kelly Link)

ВСЕ ЭТО ОЧЕНЬ СТРАННО («Stranger Things Happen», 2001)

Сборник рассказов

М.: Livebook/Гаятри, 2006 г. 340 с.

Перевод А.Веденичева, Э.Войцеховская

«Только герои и девушки-детективы идут в потусторонний мир по собственному желанию».

Келли Линк

 

«Келли Линк – звезда американского фрик-фентези, законодатель мод современной внежанровой прозы» – так написано на обложке книги. Я не знаю, что такое фрик-фэнтези и что попадает под понятие «внежанровой прозы», поэтому книгу сразу не купил, а пошел домой и включил компьютер. И вот что я нашел на Либрусек:

«Келли Линк Kelly Link (род. 1969; Майами, штат Флорида) редактор и автор рассказов. Жанр многих из ее рассказов может быть описан как Slipstream или магический реализм: сочетание научной фантастики, фэнтези, хоррора и реализма. Среди других наград, она выиграла награду Hugo, три Nebula award и World Fantasy Award.

Continue reading

Сара Різ Бреннан

ЛЕКСИКОН ДЕМОНА. Книга перша.

Пер. з англ.— Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. — 236 с.

Переклала Наталія Дьомова, за редакцією Ганни Осадко

 

Чи здогадуєтеся ви, що поряд з вами є ще один світ? Він майже невидимий для пересічної людини й тільки іноді проривається через сни, неясними темними тінями. Чаклуни бачать цей світ ясно і можуть використовувати його темних істот. Але, навіть маги дуже ризикують і не мають повної влади над демонами.

Відблиски цього небезпечного світу, змальованого у романі «Лексикон демона»,  з дитинства переслідують головних героїв   — Ніка та Алана.

Роман починається мирно та буденно: Нік лагодить трубу, що протекла.  Хлопець, як нормальний підліток, перекидається  їдкими словами з братом (Аланом), бо не дуже радіє з того, що треба поратися з каналізацією.

Але чому під раковиною зберігається меч?

Continue reading

                                                                                                                                                                                                            Рецензії від Книголюба

V весняний книжковий ярмарок «Медвін» крім багатьох інших подій приніс нам і презентацію нової книжки Маріанни Малиної «Випалений шлях», продовження її славнозвісного роману «Фіолетові діти». Я впевнена, хто цікавиться творчістю цієї письменниці та мав нагоду відвідати ярмарок, той уже давно придбав і прочитав цей твір.

З перших же сторінок твору можна впізнати почерк авторки. Та ж сама гарна колоритна мова, невеликі ліричні відступи, що допомагають зануритися в атмосферу сну чи роздумів головного героя, добре підібрана за стилістикою лексика відповідно до мовців (дітей-підлітків, охоронців-„гоблінів”, викладачів, провидиці Світлани). У «Випаленому шляху» проявляються також характерні для Маріанни Малиної напруга та гостросюжетність. Буквально на другій сторінці відбувається зав’язка, що є свідченням динамізму твору. Якщо події першої половини роману розгортаються досить повільно, змальовуючи послідовно кілька років, то темп починає зростати наприкінці І частини, а відповідно до того й динамізм. Частина ІІ і ІІІ – це вже просто величезна снігова куля подій та різноманітних тривожних випадків, що трапляються з головним героєм. Словом, не відірватися. Однак про все по порядку.

«Випалений шлях» деякою мірою можна лише умовно назвати продовженням «Фіолетових дітей». Я кажу умовно, оскільки часово це їх передісторія, в якій ідеться про маленького хлопчика, як ми згодом довідуємося, Арсенія. Про те, як він дізнався про свої здібності, як потрапив у спеціалізовану школу, де навчався їх використовувати, словом, як став на шлях «справжнісінького виродка», яким ми бачимо його першому романі.

Continue reading