ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

Критика, отзывы, рецензии

 Рецензії від Книголюба 

Роман Маріанни Малиної „Фіолетові діти”, дипломант конкурсу „Коронація слова” 2008 року, вже добре відомий українському читачеві та навіть став одним із бестселерів за підсумками року 2009. Однак бестселер у широкому розумінні слова – це переважно чтиво на кілька днів, кишенькова забавка для метро. Чи так це для твору Маріанни Малиної? Думаю, що ні.

Безперечно, „Фіолетові діти” – книжка на часі для української літератури. По-перше, тому що авторка звертається до загальновідомої теми дітей індиго, про яку зараз пишуть та говорять буквально всі. По-друге, жанр містичного детективу, як назвала роман сама письменниця, відносно новий для української літератури, а отже цікавий для читачів. Елементи трилеру та звернення до теми надможливостей можуть видати роман за такий, що призначений для молодої аудиторії, спраглої динамізму та пригод. Однак психологізм та намагання осмислити серйозні проблеми суспільства однозначно вказують, що „Фіолетові діти” – це значно більше, ніж просто роман з цікавим сюжетом.

Сюжет роману доволі звичний для детективу. Маємо загадкову смерть, щоденник загиблої, що ставить більше запитань, ніж дає відповідей, та людина, яка проводить власне розслідування. Однак уже з перших сторінок, коли розвиток сюжету переривається ліричними відступами, що розкривають внутрішній світ Дарини, її бачення реальності та ставлення до того незримого, що відбувається навколо та в ній самій, зрозуміло, що психологічна складова тут превалює над подієвою. Паралельно звичному сюжету – зустрічам, розмовам, поїздкам головної героїні – розгортається сюжет внутрішній, психологічний. Дарина намагається зрозуміти себе, осмислити своє місце у світі, з’ясувати, що ж то за безодня, яка так її жахає, і чому їй все згадується момент з дитинства, коли на якусь мить все здавалося правильним, а потім світ знову став звично-викривленим. Якщо простежити цей психологічний сюжет до його логічного завершення, то висновок напрошується сам по собі: безодня у нас самих, і поки ми її не спізнаємо, поки не повернемося у „точку нуль”, доти не знатимемо себе справжніх.

Continue reading

Рецензії від Книголюба 

Якось так склалося, що порівняння у літературі – цілком звична річ. Зокрема, нових авторів передусім намагаються порівняти з уже відомими, знайти подібні риси, а нерідко й безпосередні запозичення, наслідування та калькування. Так, придумати щось всуціль нове нереально, можна гратися сюжетами й мотивами і подавати свою інтерпретацію. У цьому випадку новаторство та оригінальність просто так би мовити лишаються за бортом. Говорячи про „Гонихмарника” Дари Корній, до цього знаної як дитячої письменниці, звичайно, заперечувати Стефані Маєр як першоджерело було б обманом, однак порівнювати їх, чи більше того, говорити, що Дара Корній – це українська Стефані Маєр, щонайменше неповага до вітчизняної авторки. На мою думку, роман Дари Корній значно цікавіший, глибший та багатогранніший, значно краще написаний, не кажучи вже про те, що сюжети дуже відрізняються. Тому розглядати „Гонихмарника” я волію безвідносно якихось інших творів. Книжка на це заслуговує.

Тема вампірів дуже активно експлуатується, тому якщо й говорити про паралелі, то історія, що її розповіла нам Дара Корній, швидше якось невловно нагадує „Тіні забутих предків” та сумнозвісних Іванка та Марічку, аніж закордонних Белл, Едвардів та їм подібних. Підґрунтям твору „Гонихмарник” слугує українська міфологія та фольклор, звідки й взято головного персонажа. Гонихмарник (чи градобур) – то така собі людина, що носить всередині демона, який „передається у спадок” від батька до сина, дводушник, вдатний як на добро, так і на зло. Як демон він може управляти хмарами, громами і блискавками, робити погоду, а як звичайна людина мусить одружитися та продовжити рід хлопчиком. І все було б добре, жили б собі на землі ті гонихмарники, нікого особливо не чіпаючи, однак і над ними тяжіє свого роду закляття. Їх завше тягне до травниць, якщо вони тільки десь перетинаються у житті. Та за примхою долі це завжди кохання без відповіді чи ж кохання неможливе, а отже поштовх до дії для гонихмарника всупереч волі людини, що носить його в собі – знищити супротивника та будь-якою ціною отримати кохану. Аліна – студентка художньої академії, сильна й вольова, оригінальна особистість,  дівчина з роду травниць. Про сумну долю матері та водночас всіх жінок свого роду вона дізнається вже після доленосного знайомства з Кажаном. І звичайно ж, відступатися перед труднощами вона не збирається.

Continue reading

Первый роман Чарльза де Линта, который я прочла – «Лезвие сна»… И с тех пор, как говорят, «подсела» и перечитала все, что издавалось на русском языке. Что-то нравилось больше, что-то меньше, но Чтение всегда завораживало.

Знакомство с творчеством  писателя я все же советовала бы  начать не с романов, а со сборника новелл «Городские легенды».

Иногда чувствуешь с Книгой какое-то духовное родство… И более того, в ней находишь ответы на многие свои вопросы – так словно она писалась специально для тебя. А главное, эта Книга попадает к тебе в руки в нужное время! Все это похоже на волшебство…

Ч. Де Линт действительно волшебник и новатор – до него я ничего подобного не читала! Ему удалось превратить серость и обыденность города в волшебную сказку. Да, антураж остался тот же, но персонажи, акценты, мысли и чувства всё изменили. И это не какое-то небывалое волшебство, а то, что всегда рядом с нами, но которое мы не видим, не замечаем.

Continue reading

The Wars of Vis: Повелитель гроз / The Storm Lord (1978), Анакир / Anackire (1983), Белая змея / The White Serpent (1988)

«- Ты хочешь сказать, что боги – творения людей?

- Нет. Боги – это сами люди. Но, боясь поверить в собственное величие, они отсылают свою силу наружу, а затем придумывают ей новые имена».

Танит Ли «Анакир»

  Continue reading

НОВИНКИ

Критика, отзывы, рецензии...

Критика, отзывы, рецензии

March 10th, 2013

Category: Критика, отзывы, рецензии

Иной раз критическая статья нелюбимого нами критика приводи[...]

Без паники! Путеводитель по Галактике возвращается....

Без паники! Путеводитель по Галактике возвращается.

March 5th, 2018

Category: Критика, отзывы, рецензии,НОВОСТИ

Stephen Moss В 1985 году Дуглас Адамс сказал, что взгляд Би-би[...]

Яцек Дукай «Иные песни»....

Яцек Дукай «Иные песни».

February 2nd, 2015

Category: Критика, отзывы, рецензии

Рецензия от ПереСаt Пакс Эллина, или Форма, правящая миром Яц[...]

alive 20111008_1591909984 twilight_in_the_cupboard
Украина аномальная