ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

Критика, отзывы, рецензии

Сара Різ Бреннан

ЛЕКСИКОН ДЕМОНА. Книга перша.

Пер. з англ.— Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. — 236 с.

Переклала Наталія Дьомова, за редакцією Ганни Осадко

 

Чи здогадуєтеся ви, що поряд з вами є ще один світ? Він майже невидимий для пересічної людини й тільки іноді проривається через сни, неясними темними тінями. Чаклуни бачать цей світ ясно і можуть використовувати його темних істот. Але, навіть маги дуже ризикують і не мають повної влади над демонами.

Відблиски цього небезпечного світу, змальованого у романі «Лексикон демона»,  з дитинства переслідують головних героїв   — Ніка та Алана.

Роман починається мирно та буденно: Нік лагодить трубу, що протекла.  Хлопець, як нормальний підліток, перекидається  їдкими словами з братом (Аланом), бо не дуже радіє з того, що треба поратися з каналізацією.

Але чому під раковиною зберігається меч?

Continue reading

                                                                                                                                                                                                            Рецензії від Книголюба

V весняний книжковий ярмарок «Медвін» крім багатьох інших подій приніс нам і презентацію нової книжки Маріанни Малиної «Випалений шлях», продовження її славнозвісного роману «Фіолетові діти». Я впевнена, хто цікавиться творчістю цієї письменниці та мав нагоду відвідати ярмарок, той уже давно придбав і прочитав цей твір.

З перших же сторінок твору можна впізнати почерк авторки. Та ж сама гарна колоритна мова, невеликі ліричні відступи, що допомагають зануритися в атмосферу сну чи роздумів головного героя, добре підібрана за стилістикою лексика відповідно до мовців (дітей-підлітків, охоронців-„гоблінів”, викладачів, провидиці Світлани). У «Випаленому шляху» проявляються також характерні для Маріанни Малиної напруга та гостросюжетність. Буквально на другій сторінці відбувається зав’язка, що є свідченням динамізму твору. Якщо події першої половини роману розгортаються досить повільно, змальовуючи послідовно кілька років, то темп починає зростати наприкінці І частини, а відповідно до того й динамізм. Частина ІІ і ІІІ – це вже просто величезна снігова куля подій та різноманітних тривожних випадків, що трапляються з головним героєм. Словом, не відірватися. Однак про все по порядку.

«Випалений шлях» деякою мірою можна лише умовно назвати продовженням «Фіолетових дітей». Я кажу умовно, оскільки часово це їх передісторія, в якій ідеться про маленького хлопчика, як ми згодом довідуємося, Арсенія. Про те, як він дізнався про свої здібності, як потрапив у спеціалізовану школу, де навчався їх використовувати, словом, як став на шлях «справжнісінького виродка», яким ми бачимо його першому романі.

Continue reading

Пол Ди Филиппо (Paul Di Filippo)

Потерянные страницы (“LOSTPAGES”, 1988)

М.: АСТ, Люкс, 2004 г. 253стр.

Серия: Альтернатива. Фантастика

Перевод А.Криволапова и А.Пичужкиной

«Добавил масла в огонь подпольный фильм «Тесные контакты в духе Звездных Войн», снятый на шестнадцатимиллиметровой пленке тогда еще неизвестным дуэтом — Джорджем Лукасом и Стивеном Спилбергом. Фильм появился в недрах порнобизнеса Сан-Франциско, и в нем приняли участие никому не известные актеры и актрисы сомнительного происхождения и репутации (Чарли Шин, Роб Лоу, Хью Грант, Луиза Чикконе, Джэнет Джексон, Хилари Родхэм, Слай Сталлоне, Арни Шварценеггер и иже с ними). В этом отвратительном фарсе упадническая межзвездная империя превратила Землю в площадку для своих сексуальных утех. Однако она встретила сопротивление обнаженных мятежников, которые оказались похотливей и извращённой самих тиранов. После того как Верховный суд покончил с Лукасом и Спилбергом, ни один здравый человек не желал больше иметь дело с научной фантастикой.

    Два десятка лет спустя после разгрома научной фантастикой занимается горстка эксцентричных любителей, печатающихся в самиздате тиражом максимум в пару сотен экземпляров …» Continue reading

 Рецензії від Книголюба 

Роман Маріанни Малиної „Фіолетові діти”, дипломант конкурсу „Коронація слова” 2008 року, вже добре відомий українському читачеві та навіть став одним із бестселерів за підсумками року 2009. Однак бестселер у широкому розумінні слова – це переважно чтиво на кілька днів, кишенькова забавка для метро. Чи так це для твору Маріанни Малиної? Думаю, що ні.

Безперечно, „Фіолетові діти” – книжка на часі для української літератури. По-перше, тому що авторка звертається до загальновідомої теми дітей індиго, про яку зараз пишуть та говорять буквально всі. По-друге, жанр містичного детективу, як назвала роман сама письменниця, відносно новий для української літератури, а отже цікавий для читачів. Елементи трилеру та звернення до теми надможливостей можуть видати роман за такий, що призначений для молодої аудиторії, спраглої динамізму та пригод. Однак психологізм та намагання осмислити серйозні проблеми суспільства однозначно вказують, що „Фіолетові діти” – це значно більше, ніж просто роман з цікавим сюжетом.

Сюжет роману доволі звичний для детективу. Маємо загадкову смерть, щоденник загиблої, що ставить більше запитань, ніж дає відповідей, та людина, яка проводить власне розслідування. Однак уже з перших сторінок, коли розвиток сюжету переривається ліричними відступами, що розкривають внутрішній світ Дарини, її бачення реальності та ставлення до того незримого, що відбувається навколо та в ній самій, зрозуміло, що психологічна складова тут превалює над подієвою. Паралельно звичному сюжету – зустрічам, розмовам, поїздкам головної героїні – розгортається сюжет внутрішній, психологічний. Дарина намагається зрозуміти себе, осмислити своє місце у світі, з’ясувати, що ж то за безодня, яка так її жахає, і чому їй все згадується момент з дитинства, коли на якусь мить все здавалося правильним, а потім світ знову став звично-викривленим. Якщо простежити цей психологічний сюжет до його логічного завершення, то висновок напрошується сам по собі: безодня у нас самих, і поки ми її не спізнаємо, поки не повернемося у „точку нуль”, доти не знатимемо себе справжніх.

Continue reading

Рецензії від Книголюба 

Якось так склалося, що порівняння у літературі – цілком звична річ. Зокрема, нових авторів передусім намагаються порівняти з уже відомими, знайти подібні риси, а нерідко й безпосередні запозичення, наслідування та калькування. Так, придумати щось всуціль нове нереально, можна гратися сюжетами й мотивами і подавати свою інтерпретацію. У цьому випадку новаторство та оригінальність просто так би мовити лишаються за бортом. Говорячи про „Гонихмарника” Дари Корній, до цього знаної як дитячої письменниці, звичайно, заперечувати Стефані Маєр як першоджерело було б обманом, однак порівнювати їх, чи більше того, говорити, що Дара Корній – це українська Стефані Маєр, щонайменше неповага до вітчизняної авторки. На мою думку, роман Дари Корній значно цікавіший, глибший та багатогранніший, значно краще написаний, не кажучи вже про те, що сюжети дуже відрізняються. Тому розглядати „Гонихмарника” я волію безвідносно якихось інших творів. Книжка на це заслуговує.

Тема вампірів дуже активно експлуатується, тому якщо й говорити про паралелі, то історія, що її розповіла нам Дара Корній, швидше якось невловно нагадує „Тіні забутих предків” та сумнозвісних Іванка та Марічку, аніж закордонних Белл, Едвардів та їм подібних. Підґрунтям твору „Гонихмарник” слугує українська міфологія та фольклор, звідки й взято головного персонажа. Гонихмарник (чи градобур) – то така собі людина, що носить всередині демона, який „передається у спадок” від батька до сина, дводушник, вдатний як на добро, так і на зло. Як демон він може управляти хмарами, громами і блискавками, робити погоду, а як звичайна людина мусить одружитися та продовжити рід хлопчиком. І все було б добре, жили б собі на землі ті гонихмарники, нікого особливо не чіпаючи, однак і над ними тяжіє свого роду закляття. Їх завше тягне до травниць, якщо вони тільки десь перетинаються у житті. Та за примхою долі це завжди кохання без відповіді чи ж кохання неможливе, а отже поштовх до дії для гонихмарника всупереч волі людини, що носить його в собі – знищити супротивника та будь-якою ціною отримати кохану. Аліна – студентка художньої академії, сильна й вольова, оригінальна особистість,  дівчина з роду травниць. Про сумну долю матері та водночас всіх жінок свого роду вона дізнається вже після доленосного знайомства з Кажаном. І звичайно ж, відступатися перед труднощами вона не збирається.

Continue reading

НОВИНКИ

Критика, отзывы, рецензии...

Критика, отзывы, рецензии

March 10th, 2013

Category: Критика, отзывы, рецензии

Иной раз критическая статья нелюбимого нами критика приводи[...]

Роберт Холдсток «Лес мифаго»...

Роберт Холдсток «Лес мифаго»

February 7th, 2019

Category: Критика, отзывы, рецензии

– Неужели старые сказки никогда не кончаются?..                 [...]

Володимир Аренєв «Дитя песиголовців»...

Володимир Аренєв «Дитя песиголовців»

January 28th, 2019

Category: Критика, отзывы, рецензии

Автор Володимир Чернишенко Книжка, яка виправдовує сподівання:[...]

50511951_32be3e343418eaa2b585398c9be6511f 50511934_8d2a26d668db0207b03ab8aca6b2f72d snowland
Украина аномальная