ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

Критика, отзывы, рецензии

Пол Ди Филиппо (Paul Di Filippo)

Потерянные страницы (“LOSTPAGES”, 1988)

М.: АСТ, Люкс, 2004 г. 253стр.

Серия: Альтернатива. Фантастика

Перевод А.Криволапова и А.Пичужкиной

«Добавил масла в огонь подпольный фильм «Тесные контакты в духе Звездных Войн», снятый на шестнадцатимиллиметровой пленке тогда еще неизвестным дуэтом — Джорджем Лукасом и Стивеном Спилбергом. Фильм появился в недрах порнобизнеса Сан-Франциско, и в нем приняли участие никому не известные актеры и актрисы сомнительного происхождения и репутации (Чарли Шин, Роб Лоу, Хью Грант, Луиза Чикконе, Джэнет Джексон, Хилари Родхэм, Слай Сталлоне, Арни Шварценеггер и иже с ними). В этом отвратительном фарсе упадническая межзвездная империя превратила Землю в площадку для своих сексуальных утех. Однако она встретила сопротивление обнаженных мятежников, которые оказались похотливей и извращённой самих тиранов. После того как Верховный суд покончил с Лукасом и Спилбергом, ни один здравый человек не желал больше иметь дело с научной фантастикой.

    Два десятка лет спустя после разгрома научной фантастикой занимается горстка эксцентричных любителей, печатающихся в самиздате тиражом максимум в пару сотен экземпляров …» Continue reading

 Рецензії від Книголюба 

Роман Маріанни Малиної „Фіолетові діти”, дипломант конкурсу „Коронація слова” 2008 року, вже добре відомий українському читачеві та навіть став одним із бестселерів за підсумками року 2009. Однак бестселер у широкому розумінні слова – це переважно чтиво на кілька днів, кишенькова забавка для метро. Чи так це для твору Маріанни Малиної? Думаю, що ні.

Безперечно, „Фіолетові діти” – книжка на часі для української літератури. По-перше, тому що авторка звертається до загальновідомої теми дітей індиго, про яку зараз пишуть та говорять буквально всі. По-друге, жанр містичного детективу, як назвала роман сама письменниця, відносно новий для української літератури, а отже цікавий для читачів. Елементи трилеру та звернення до теми надможливостей можуть видати роман за такий, що призначений для молодої аудиторії, спраглої динамізму та пригод. Однак психологізм та намагання осмислити серйозні проблеми суспільства однозначно вказують, що „Фіолетові діти” – це значно більше, ніж просто роман з цікавим сюжетом.

Сюжет роману доволі звичний для детективу. Маємо загадкову смерть, щоденник загиблої, що ставить більше запитань, ніж дає відповідей, та людина, яка проводить власне розслідування. Однак уже з перших сторінок, коли розвиток сюжету переривається ліричними відступами, що розкривають внутрішній світ Дарини, її бачення реальності та ставлення до того незримого, що відбувається навколо та в ній самій, зрозуміло, що психологічна складова тут превалює над подієвою. Паралельно звичному сюжету – зустрічам, розмовам, поїздкам головної героїні – розгортається сюжет внутрішній, психологічний. Дарина намагається зрозуміти себе, осмислити своє місце у світі, з’ясувати, що ж то за безодня, яка так її жахає, і чому їй все згадується момент з дитинства, коли на якусь мить все здавалося правильним, а потім світ знову став звично-викривленим. Якщо простежити цей психологічний сюжет до його логічного завершення, то висновок напрошується сам по собі: безодня у нас самих, і поки ми її не спізнаємо, поки не повернемося у „точку нуль”, доти не знатимемо себе справжніх.

Continue reading

Рецензії від Книголюба 

Якось так склалося, що порівняння у літературі – цілком звична річ. Зокрема, нових авторів передусім намагаються порівняти з уже відомими, знайти подібні риси, а нерідко й безпосередні запозичення, наслідування та калькування. Так, придумати щось всуціль нове нереально, можна гратися сюжетами й мотивами і подавати свою інтерпретацію. У цьому випадку новаторство та оригінальність просто так би мовити лишаються за бортом. Говорячи про „Гонихмарника” Дари Корній, до цього знаної як дитячої письменниці, звичайно, заперечувати Стефані Маєр як першоджерело було б обманом, однак порівнювати їх, чи більше того, говорити, що Дара Корній – це українська Стефані Маєр, щонайменше неповага до вітчизняної авторки. На мою думку, роман Дари Корній значно цікавіший, глибший та багатогранніший, значно краще написаний, не кажучи вже про те, що сюжети дуже відрізняються. Тому розглядати „Гонихмарника” я волію безвідносно якихось інших творів. Книжка на це заслуговує.

Тема вампірів дуже активно експлуатується, тому якщо й говорити про паралелі, то історія, що її розповіла нам Дара Корній, швидше якось невловно нагадує „Тіні забутих предків” та сумнозвісних Іванка та Марічку, аніж закордонних Белл, Едвардів та їм подібних. Підґрунтям твору „Гонихмарник” слугує українська міфологія та фольклор, звідки й взято головного персонажа. Гонихмарник (чи градобур) – то така собі людина, що носить всередині демона, який „передається у спадок” від батька до сина, дводушник, вдатний як на добро, так і на зло. Як демон він може управляти хмарами, громами і блискавками, робити погоду, а як звичайна людина мусить одружитися та продовжити рід хлопчиком. І все було б добре, жили б собі на землі ті гонихмарники, нікого особливо не чіпаючи, однак і над ними тяжіє свого роду закляття. Їх завше тягне до травниць, якщо вони тільки десь перетинаються у житті. Та за примхою долі це завжди кохання без відповіді чи ж кохання неможливе, а отже поштовх до дії для гонихмарника всупереч волі людини, що носить його в собі – знищити супротивника та будь-якою ціною отримати кохану. Аліна – студентка художньої академії, сильна й вольова, оригінальна особистість,  дівчина з роду травниць. Про сумну долю матері та водночас всіх жінок свого роду вона дізнається вже після доленосного знайомства з Кажаном. І звичайно ж, відступатися перед труднощами вона не збирається.

Continue reading

Первый роман Чарльза де Линта, который я прочла – «Лезвие сна»… И с тех пор, как говорят, «подсела» и перечитала все, что издавалось на русском языке. Что-то нравилось больше, что-то меньше, но Чтение всегда завораживало.

Знакомство с творчеством  писателя я все же советовала бы  начать не с романов, а со сборника новелл «Городские легенды».

Иногда чувствуешь с Книгой какое-то духовное родство… И более того, в ней находишь ответы на многие свои вопросы – так словно она писалась специально для тебя. А главное, эта Книга попадает к тебе в руки в нужное время! Все это похоже на волшебство…

Ч. Де Линт действительно волшебник и новатор – до него я ничего подобного не читала! Ему удалось превратить серость и обыденность города в волшебную сказку. Да, антураж остался тот же, но персонажи, акценты, мысли и чувства всё изменили. И это не какое-то небывалое волшебство, а то, что всегда рядом с нами, но которое мы не видим, не замечаем.

Continue reading

The Wars of Vis: Повелитель гроз / The Storm Lord (1978), Анакир / Anackire (1983), Белая змея / The White Serpent (1988)

«- Ты хочешь сказать, что боги – творения людей?

- Нет. Боги – это сами люди. Но, боясь поверить в собственное величие, они отсылают свою силу наружу, а затем придумывают ей новые имена».

Танит Ли «Анакир»

  Continue reading

НОВИНКИ

Критика, отзывы, рецензии...

Критика, отзывы, рецензии

March 10th, 2013

Category: Критика, отзывы, рецензии

Иной раз критическая статья нелюбимого нами критика приводи[...]

Володимир Арєнєв "Сапієнси"...

Володимир Арєнєв “Сапієнси”

November 29th, 2019

Category: Критика, отзывы, рецензии

Автор Володимир Аренєв Видавництво Ранок Мова Українська Рік в[...]

"Поклику Ктулгу та інші історії жаху" Говард...

“Поклику Ктулгу та інші історії жаху” Говард Філіпс Лавкрафт

April 23rd, 2019

Category: Критика, отзывы, рецензии

«Поклику Ктулгу» та інші історії жаху Говард Філіпс Лавкрафт [...]

creation_of_water paradise 50511975_e9ebe537664d58990e17289b69fc8778
Украина аномальная