ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

ПУБЛИЦИСТИКА

Відомим є наступний феномен сучасних українських книгарень: збирати всі художні книги українських авторів на одну-єдину полицю під ярликом «Українська література» без будь-якого внутрішнього жанрового поділу. Те саме можна сказати і про українську україномовну фантастику (далі — УУФ): критики й літературознавці здебільшого розглядають її «в цілому», без глибшої диференціації за будь-якими ознаками. Подібний підхід мені вкрай не подобається, тому спробую все ж таки розглянути УУФ в розрізі хронологічному (літературних поколінь) — звісно, без претензій на істинність в останній інстанції!

За біблійних часів покоління людей формувалося приблизно за 40 років — цим і обумовлений строк «ходіння по пустелі» давніх євреїв. Поступово життя динамізувалося, й нове покоління почало формуватися кожні 20 років. На мою скромну думку, в сучасних умовах нове покоління літераторів формується приблизно кожні 10 років.

Continue reading

У«Лавці чудес» вже з’явився перепост «Исповеди анонимного сталкерятника» (я це прочитав на Фантлабі). Не стану ні повторно перепощувати цей текст (бо охочі знайдуть його навіть на «ЛЧ»), ані коментувати. Бо думок із цього приводу у мене трохи більше, ніж на камент…

Хоча окремих цитат із цієї сумної сповіді все ж таки не уникнути. Почну майже з кінця:

“Мы, авторы, в массе своей (за исключением хомяков-мутантов, строчащих тексты) — начитанные, образованные люди, воспитанные на классической литературе”.

Тепер дозволю собі величезне нахабство:

1. висловлю сумнів у тому, що цей «сталкерятник» є «начитаною, освіченою людиною, вихованою на класичній літературі»;

2. задля створення інтриги відкладу пояснення такого висновку на потім.

Continue reading

В январе 2013 года я попросил коллег лишить меня привилегии участия в жюри “АБС-премии”. Коллеги просьбу удовлетворили, но посчитали (совершенно справедливо), что мои резоны нуждаются в объяснении. Поскольку такое объяснение может быть дано только через изложение моих взглядов на литературные премии вообще, я счёл уместным такое изложение и предоставить к сведению общественности.

Если бескомпромиссно следовать принципам, которые будут далее изложены, само моё  согласие войти в состав жюри “АБС-премии” было формой ренегатства, как минимум – вопиющей непоследовательностью. Я это вполне сознаю, более того – вполне сознавал и тогда, когда Борис Натанович Стругацкий пригласил меня в жюри. Меня и до того звали включаться во всяческие премиальные дела, но те приглашения я под разными предлогами неизменно отклонял. Борису Натановичу, однако, я отказать не мог. На то было множество личных причин, которые сейчас уже не имеют никакого значения. Важно лишь то, что тогда я сознательно нарушил установленные для себя правила. Само собой, меня такая ситуация нервировала, я воспринимал её как крайне неудобную, но пока во главе проекта оставался Борис Натанович, руки у меня были связаны. Теперь же, как бы ни ела меня печаль прощания с человеком, которому я столь многим обязан, пришло время вернуться к состоянию, которое я считаю для себя нормальным. Continue reading

Щодо перспектив розвитку української фантастики.

Це дайджест доповіді, зробленої під час Днів фантастики на осінньому, 2012 року «Медвіні» у Києві. Як кажуть, хто не чув, той запізнився… L Отже, спробую виправити таку прикрість на прохання «Лавки Чудес».

В мою бутність прес-секретарем Міністерства вугільної промисловості України я засвоїв від професійних шахтарів цікаву приказку: «Щоб гірнича галузь розвивалася, потрібно визначитися, чи є ДЕ видобувати вугілля, ЧИМ його видобувати і КИМ видобувати». Екстраполюючи цю приказку на ситуацію в україномовній українській фантастиці (УУФ), для визначення перспектив її розвитку, на мою думку, потрібно відповісти на ті самі запитання: чи є ДЕ її розвивати, ЧИМ розвивати і, зрештою, КИМ розвивати?! Якщо усі три відповіді будуть позитивними — перспективи є, якщо ж бодай одна буде негативною… тоді з УУФ, м’яко кажучи, є проблеми.

(В дужках зазначу, що при бажанні аналогічний аналіз можна легко провести і щодо російськомовної української фантастики, тоді стане зрозумілою картина з українською фантастикою як такою — незалежно від мови написання. Проте, долею російськомовної української фантастики є кому опікуватися і без мене, це не моя сфера інтересів. Просто так склалося, що мовний водорозділ існуватиме в українській літературі як такій ще тривалий час, я переймаюся долею україномовної частини — ну, так вже склалося!.. Якщо подібна позиція когось дратує, той може далі не читати, ми ж перейдемо до аналізу за запропонованою схемою.)
Continue reading