ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Использована работа Инессы Кирьяновой
Сонце розплавленою краплиною заліза тремтить у бляклому небі. Вітер степу. Пахощі пропеченої ковили та полину. Нікого навкруги. Благодать!
І знову – втретє за ранок! – насмішкувате шепотіння над вухом:
– Агов, відьмо! Сьогодні – твій останній день.
– Не глуха, – не стримую злості, хоч і розумію, що робота в нього така: тричі сповіщати про волю богів.
– То що ж? – у голосі невидимого – радість: нарешті я заговорила.
– Що «то що ж»?
– Каятися будеш?
– У чому?
Важке зітхання підозріло схоже на справжнє: мабуть, і за все століття служби нечасто зустрінеш таких недотеп.
– Ти ж природжена відьма, так?
Народилася в Гуляйполі (Запорізька обл.), дитячі роки провела у Чернігові, зараз мешкає в Запоріжжі. Закінчивши фізико-математичну школу, вищу освіту здобула за філологічним спрямуванням. Усі твори так чи так пов’язані з фантастикою.
Дебютувала в журналі «УФО» у 2007 році.
Окрім «офіційного» життєвого гасла: «Дорогу здолає той, хто йде», — має ще одне, для камерального вжитку: «Усе найцікавіше — попереду».
