“Чарівна Країна” Скотті Янґа

“Я ненавиджу Чарівну Країну” Янґа

Скотті Янґ до виходу першої сольної серії “Я ненавиджу Чарівну Країну” відомий здебільшого як художник коміксів, що ілюстрував декілька коротких ранів та малював “дитячі” варітивні обкладинки для Marvel. Найвідомішим івентом із тими варіативками є “Месники проти Людей-Ікс”, на додаток до яких було створено лімітку “Малеча Марвел” про Стіва Роджерса у памперсі, в якого мутанти викрадають м’якого іграшкового ведмедика-Бакі.

Вже у сольній серії Скотті виступав крім того ще й сценаристом, зробивши для Image круту серію про дівчинку, що застрягла у Чарівній Країні на десятиліття. Чим настільки добрий стьоб Янґа над Баумом та Керролом – читайте далі.

Сюжет

Янґівська попаданка є не Дороті чи Алісою, а презлючою антигероїнею на ім’я Ґертруда, що від самого початку дратується із м’якості та розжовування соплів привітніми жителями Чарівної Країни. Вона надовго застрягла у світі магії та милих єдинорожиків, і останній шлях назовні вбачає у перемалуванні у кров та кишки жителів цього виміру до тих пір, поки хоч хтось із них не пояснить їй, як вона тут опинилася та якого бізе її звідси не випускають.

Одними із характерних рис серії є вбивство закадрового оповідача на початку кожного випуску та цензурування вульгарних

висловів дитячими словами, де “fuck” = “fluffin” тощо.

Супутником Ґертруди у її квесті є Коллодівський совість-цвіркун на ім’я Ларріґон Вентсворт ІІІ – знавець локальних законів, нелогічностей та плутаної географії. Ларрі із Ґертою за ті 27 років у Чарівній Країні добряче дістали одне одного, та у силу обставин і за міцною звичкою буття-розпиття місцевого алкоголю разом, все ж, лишаються товаришами. Вони обоє – невдахи, яким більше немає до кого звернутися, окрім келиха міцного напою. Вони не мають честі та моралі, а крім того – не дуже то й мають клепки в голові. Навіть найпростіші загадки-підказки, що новоприбула до триквакого світу дитина розгадає за кілька годин, збивають головних персонажів серії із пантелику. Вони плутається у словах, не розуміють найпростіших натяків та постійно через те примандровують на манівці Чарівної Країни, де на них чатують зомбі-фавни та відразні у своєму божевіллі монстри.

Ґертруда не є зразком “гарної дівчинки”. Що приємно, вбиваючи дракона, вона займає його місце.

Прийняті керуючись низькими емоціями рішення часто призводять до невиправних

Page 1 of 3 | Next page