ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

З думками про те, як і навіщо ми читаємо, та що читання робить із нами, ми вирішили перекласти нотатки одного з найпроникливіших міркувань про фантастичне, уяву та казки – лекції-есе Дж. Р. Р. Толкієна «Про чарівні історії».

_______

    Творча уява, саме тому, що вона намагається створювати щось нове, здатна вивільнити думки, як птахів із кліток.

«Я не думаю, що написав хоч одну дитячу книжку», – сказав в одному з інтерв’ю великий Моріс Сендак. «Я не пишу для дітей. Я просто пишу, а тоді хтось каже: «Це ж для дітей!»». Це відчуття, думка, що називання певного типу книжок «дитячою» літературою – цілком довільне рішення, яке приймають винятково дорослі, пізніше висловив Ніл Ґейман, але сама ідея – геть не нова.

8 березня 1939 року Дж. Р. Р. Толкієн, один із найвизначніших авторів фентезі всіх часів, прочитав лекцію на тему «Чарівні історії», яку згодом видав як есе, назване «Про чарівні історії» у збірці «Сказання з Небезпечного королівства». Осердям його аргументації, що поринає углиб сутності фантастичного і культурологічної ролі чарівних казок, є те саме переконання, що писати «для дітей» неможливо.

Толкієн починає спочатку, даючи визначення чарівній історії: 

…«чарівна історія» – це історія, в якій ідеться про Чарокрай, використовується Чарокрай, хай би яким було призначення самої чарівної історії: сатира, пригода, мораль, фантазія. Чарокрай можна, напевно, найточніше назвати Магією, – але то магія особливого настрою, а також і влади, дуже далекої від вульгарних засобів працьовитого спритного мага. Проте є одна proviso: якщо казка сатирична, то все одно єдине, що неприпустимо брати на глум, – це магія. Її в історіях такого штибу слід сприймати серйозно, не висміювати і не руйнувати тлумаченнями.

Тоді Толкієн досліджує зв’язок між чарівною історією і мовою, спростовуючи твердження Макса Мюллера (Max Müller), що міфологія – це «хвороба мови»:

Міфологія – то зовсім не хвороба, проте вона здатна, як і все людське, стати нею. З таким самим успіхом можна ствердити, що думання – це хвороба розуму. Правильніше було би сказати, що мови, особливо сучасні європейські мови, є хворобою міфології. Але хай там як, та Мови годі зректися. Втілейний розум (мова) та казка є в нашому світі ровесниками. Людський розум, наділений здатністю узагальнювати й абстрагувати, не лише бачить зелену траву, вирізняючи її з-поміж інших речей (і сприймаючи її як щось приємне для погляду), він бачить, що вона зелена й одночасно – трава. Проте яким же потужним, яким заохочувальним для самого обдарування, що його породило, було винайдення прикметника: жодні чари та закликання Чарокраю не є такими могутніми. Воно й не дивно: подібні закляття можна вважати лишень інотлумаченнями прикметників, частиною мови в міфологічній граматиці.

Розум, який вимислив слова легкий, важкий, сірий, жовтий, нерухомий, прудкий, придумав іще й магію, яка би перетворила важкі речі на легкі та здатні до польоту, обернула би сірий свинець на жовте золото, а нерухомий камінь – на прудку воду. Якби вона могла робити щось одне, то спромоглася б і на інше; вона неодмінно зробила б і те, і друге. Якщо ми можемо вирізнити зелене у траві, блакитне – в небі та червоне – у крові, значить ми маємо чародійську силу – в одній площині; й тоді прокидається бажання володіти тією силою в зовнішньому щодо наших умів світі. Це, втім, не означає, що ми добре вправлятимемося із тією силою у будь-якій площині. Можна накласти на обличчя людини мертвотно-зелену барву й викликати жах; можна змусити засяяти рідкісний і страхітливий блакитний місяць; можна зробити так, що ліси вкриє срібне листя, а баранів – золоте руно, і можна вкласти палаючий вогонь у черево холодного черва. Проте в оцьому так званому «мисленнєвому образі» твориться нова форма, починається Чарокрай, Людина стає субтворцем.

Так само, як і Сендак з Ґейманом, Толкієн наполягає, що чарівні історії не призначені «для дітей» за своєю суттю, та ми, дорослі, просто так вирішили, спираючись на низку помилкових переконань як щодо природи літератури, так і природи дітей:

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Pages: 1 2 3 4

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>