ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

Це оповідання є фіналом чогось набагато більш грандіозного, чогось великого, що лишилося поза лаштунками уваги, ніби автор велику історію в стилі «Гіперіона» Дена Сімонса залишив для себе, а читачу лишив тільки останні моменти, згарки історичних подій вигаданого світу. Одвічна тема фантастів, боротьба машин з людьми, чи ж спотворений їхній симбіоз, вимушений або навмисний – ці дрібні відголоски стали самим шпилем айсберга, а вся його основа лежить під водою.

СУМНІ ПАРСЕКИ

В цьому оповіданні як ні в якому іншому Збєшховський нагадує Філіпа Діка, адже опрацьовує саму сутність людини, її свідомісь, піднімає питання чи є машина особистістю, якщо мислить. Однак якщо кілька машин мислять одинаково, то чи є вони особистостями? Також автор представляє цікаву ситуацію спостерігача і спостережуваного – чи не є вони елементами набагато більшої ланки експерименту? На додачу до визначення особистості Збєшховський подає на розгляд ідею, що будь яка особистість – лише набір імпульсів, яких їй надали попередні покоління і це залежить лиш від волі випадку, але, все ж, вчинки й дії не є особистим вибором, а наслідком спадковості і впливу зовнішніх чинників.

ГОЛОКОСТ F

Оповідання для роману стали невеличкими підмурівками, кам’яними брилами міцного фундаменту, на якому стоїть роман «Голокост F». І цей роман розрахований на читача, котрий разом з автором візьметься до роздумів і самоаналізу, котрий споглядатиме симбіоз людини і техніки як річ невідворотну і з часом звичну, котрий в бурхливому розвитку технологій і занепаді морального аспекту використання хай-тек доповнень вбачить загрозу людства – апогей еволюції, за яким слідує глибока прірва, з котрої не вибратись завдяки відрізаними самими нами шляхами відступу. Роман для читача, який боже творіння Землі здатен сприймати не як універсальний факт, а мультиверсний випадок, один із.

«Голокост F» насичений незнайомими термінами, через що спочатку сприймається тяжко, але зрештою поглинає і тоді Death Angel, френи, «Сарана» – звичні слова, що тут і там зринають в тексті. Але потрібно бути готовим до довгих монологів, які з першого разу розуміються не повністю, до сповнених елементів екшену сцен бойових дій і військових операцій і, врешті-решт, до лайки, яка теж подекуди проскакує.

А щодо особистих рекомендацій, то роман варто перетравлювати повільно, але без довгих зупинок, аби не загубитися самому у вигаданому світі Збєшховського.

Автор Володимир Жук‎ 

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Pages: 1 2

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>