ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

– Це вирішить суд, – зітхнула Ліллі-Ганна, спостерігаючи, як тануть в її руках троянди.

– Який суд, радосте моя? Ви краще погляньте: квіти догорають, як наша любов. Перед вами дурень, котрий свій талант, своє мистецтво творити чудеса поклав на олтар служіння людству. І теж згорів. І ніхто й слова щирого не скаже. Одна облуда та фарисейство.

Їх погляди зустрілись. І жінка тихо зойкнула. Боронячись, вона викинула руки вперед на рівні очей Холтоффа.

– Гіпноз! – обурилась Ліллі-Ганна. – Законом це заборонено, Холтоффе!

Маг опустив очі і, скривившись, потер одну, потім другу скроню.

– Все зрозуміло, – проказав він, – тебе, голубонько, загіпнотизували ще раніше, і робив це Майстер найвищого рівня посвяти. Перед Холтоффом ніхто встояти не міг.

Та ось ввімкнулись лампи денного освітлення і на вузькій алеї раптом з’явився старий з рудим собакою. На шиї старого, який поволі, ніби долаючи незвичне тяжіння, робив кроки, був пухнастий строкатий шарф, що кінцями спадав майже до колін. З-під фетрового крислатого капелюха стирчала дуже знайома Холтоффу вересова пряма трубка. Мага вдарило жаром. Відкинувшись на спинку лавки, він удав ніби у нього щось сталося з оком. Правою рукою Холтофф став розтерати повіку, а в лівій тримав маленьке люстерко. Тут же навів фокус. Йому конче було потрібно зазирнути в минуле, адже пам’ять могла й підвести: як не як, на Землі прожив двадцять одне людське життя. Переглядаючи картини відеозапису, Холтофф водночас дивувався, скільки-то було сюжетів з Ліллі-Ганною! «Невже ти і справді кохав?» – подумки спитав себе. Нарешті на картинці з’явився старий з собакою.

Тим часом вечірній перехожий поминув лавку й направився до фонтана. А собака несподівано повернувся і став напроти Холтоффа. Картини в дзеркалі зникли: воно розкололось на дрібні скалки. Маг боляче прикусив губу. З усіх сил він прагнув зберегти внутрішній спокій, бо інакше – крах! А клятий пес все ще стояв і дивився на нього. Врешті позіхнувши, побіг за старим. Тепер у Холтоффа не залишалося ані найменшого сумніву: це був винахідник, що жив у сузір’ї Каніс. Він знав усі таємниці ілюзії Холтоффа, оскільки був винахідником апаратури мага Синьої Зірки. Винахідник знав, як перейти з виміру у вимір. Він любив мистецтво ілюзії і йому було за втіху дивитись, як мешканці космосу затамовували подих, коли починав свій виступ ілюзіоніст Холтофф. Адже коли маг пірнав в апарат і зникав, кожен чекав, що геній ілюзії випірне в його просторі.

– Ти все зрозумів, Холтоффе? – Тихо спитала Ліллі-Ганна. – Ми з’явились тут, як і ти. Даремно ховався.

– Запевняю тебе, я діяв за законами. Мої дії артиста – за всіма правилами жанру. Боротьба добра зі злом. Каюсь, але фінал для мене так і залишився загадкою.

– Навіщо ти все це робив?

– Я – вільна зоряна істота. Чому я, ілюзіоніст, кого знає і шанує Всесвіт, не маю права продемонструвати своє мистецтво на Землі? Ви – сноби, бо не визнаєте людство, а я прийшов до людей і став для них лідером.

– Холтоффе, ти протирічиш собі. У мене хороша пам’ять. Ти називав людей зарозумілими фарисеями. Отже боявся і боїшся, що розкриється істина твоїх чудес.

– Вони там, де я, радосте моя! Я завжди в роботі. Мій костюм – апарат, мої милиці – реквізит, – Холтофф зробив правою рукою кілька ефектних пасів і з розпірки милиці випурхнула блакитна шовкова хустина. Вона слухняно лягла на долоню мага. Той зосереджено затиснув її в кулаці. – Три, два, один! Фокус для вас!

Холтофф поводив себе, як артист, що «продавав» глядачеві останній найефектніший трюк. Це був фінальний комплімент великого ілюзіоніста. Ліллі-Ганна пам’ятала його, бо завжди за таким виходом маг зникав, залишаючи шанувальникам загадку, в якому вимірі з’явиться. Тому, коли з міцно затиснутого кулака Холтоффа, потяглися вгору один за одним крихітні слоники, Ліллі-Ганна зрозуміла: маг загодя приготувався до втечі. Слоники, хитаючись, росли у розмірах і вибудовували чудернацьку піраміду. З-під куртки ілюзіоніста, закручуючись у картатий канат, поповзли хустки. Ліллі-Ганна дивилась на це, як заворожена. Вона збагнула, що раніше жодного разу цього трюку Холтофф не демонстрував. На мить замислившись, розгледіла під курткою ілюзіоніста корсет, який і підніме його. І він, потрапивши в піраміду, знову безслідно зникне.

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Pages: 1 2 3 4 5

2 Responses to КРАХ ІЛЮЗІОНІСТА (Сусанна Черненко)

  • Ю.Газизов says:

    Хорошо! Просто здорово! И умно и душевно и с юмором. Давно такого не читал.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>