ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

Я завмер і ледве не колапсував. Кохання з першого погляду ледве не вбило мене. Незбагненне почуття своїми магіями ледь не знищило великого мага. Отоді-то той великий маг-ілюзіоніст Синьої Зірки перетворився на хлопчака, що вишукував можливості хоч краєчком ока побачити норовисту Артеміду. Одного разу, коли я впав перед нею навколішки й освідчився в коханні, вона вліпила мені ляпаса, а німфи сміялися: «Богиня не любить жебраків!». Я повернувся додому і в мене виник задум помститися нахабним людцям та їх легковажним богам. Для цього було створено шлюз, через який почався відтік енергії з Землі. Найбільше її було під час воєн… За Синьою Зіркою я створив енергорезервуар. Навіть ви, Винахіднику, не знали про його існування. То була пастка, в яку потрапив увесь цей зарозумілий клан богів, котрими так опікувалось людство. Ось де вони в мене були, – Холтофф потряс в повітрі кулаком. – Потім я найняв, пообіцявши йому, звичайно, безсмертя й вічну пам’ять, одного негідника на ім’я Герострат. Я повелів йому спалити храм Артеміди в місті Ефесі. Він зробив це, а я виконав свою обіцянку. Його на Землі пам’ятають і досі, та й послідовників у нього доста.

Винахідник, Ліллі-Ганна та близнюки, обступивши мага, слухали все це як страшну сповідь.

– Я послідовно йшов до мети, – вів далі Холтофф. – Моя помилка в тому, що мій асистент і дублер, хоч і вважав себе напівбогом, виявився звичайним собі середнячком. Він не зумів у ядрі, яке було апаратом для ілюзії і знаходилось в середині Синьої Зірки, вчасно перемкнути канали: «вхід» та «вихід». Тому, замість Землі, вибухнула моя Синя Зірка…

– Він був людиною з Землі, Холтоффе, – відрізав Винахідник. Пихнувши люлькою, подав знак близнюкам.

Ті зняли своє поле і підступили ближче до мага. Холтофф простягнув їм руки. Але близнюки з Кастора та Поллукса не торкнулись їх. Тоді, спираючись на милиці, Холтоф легко піднявся сам. Відкинувши милиці, які тут же перетворились на двох чорних кішок та зникли у недалекій підворітні, виструнчився. Зиркнув на Ліллі-Ганну. Нахмурився, мить вагаючись, а потім глянув їй в очі: – Знаєш, якщо чесно… Все-таки я тебе кохав. Схоже, я дійсно тебе кохав… Але славу я любив більше… Прощавай, радосте моя. Більше ми не зустрінемось…

Винахідник ступав попереду. Рудий пес замикав процесію. Ліллі-Ганна дивилась, як вони неквапом простували алеєю до фонтану. Холтофф тримався рівно і його погордлива голова вже не хиталась, не тремтіла на висушених хребцях шиї. Ось вони спустились у резервуар для води, який восени не наповнювався і розтанули в повітрі, наче їх і не було. Останнє, що завважила Ліллі-Ганна, був прощальний помах руки Винахідника. Тільки тепер вона відчула вечірню прохолоду осені, а заодно і розгубленість. Не озираючись, рушила по алеї вгору, де світились вогні кав’ярні. Ліллі-Ганна йшла туди скоріше за звичкою, аніж за бажанням. Бо приходити туди чи не щодня у певний час стало її роботою. Адже саме там вона мала зустріти і зустріла Холтоффа.

Узявши чашку з кавою, так само за звичкою, пішла до столика, що стояв у кутку. Раптом хтось відсунув стільця і той заскреготав залізними ніжками об кахельну підлогу. Здригнувшись від несподіванки, Ліллі-Ганна ніби прокинулась і гаряча кава, вихлюпнувшись, обпекла їй пальці, потекла за рукав.

– І що тепер? – перш, аніж вона звела погляд, почувся неймовірно знайомий голос.

– Ти?

– А мав бути хтось інший? То вибачай, але ж ти знаєш, що я без тебе бути не можу. Та й не хочу…

Вони залишалися, аби простежити за перетіканням енергії за літераллю ймовірності Сандулека.

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Pages: 1 2 3 4 5

2 Responses to КРАХ ІЛЮЗІОНІСТА (Сусанна Черненко)

  • Ю.Газизов says:

    Хорошо! Просто здорово! И умно и душевно и с юмором. Давно такого не читал.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>