ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

– Шановні колеги, вітаю вас із наступаючим 2036 роком! Нехай він принесе нам нові успіхи! – стримано привітав гостей і ділових партнерів президент корпорації «Амброзія» Гільберт Тонненгайм.

Присутні підняли келихи і якось несміливо піднесли до губ, переживаючи в цю мить сотні відтінків найрізноманітніших почуттів, що нуртували поміж полюсами притлумленої тривоги і шаленого захоплення. І якщо захоплення пояснювалося тим, що вино було справжнім, без літери «М» на етикетці пляшки, то тривога нібито підстав не мала, адже перед початком новорічного бенкету всі уважно переглянули курси валют – тайлер упевнено лідирував і значно випереджав юань та ієну.

Вино було кислуватим і не надто приємним на смак, проте ніхто з гостей цього не помічав, адже воно було природнім.

Гільберт Тонненгайм з наповненим келихом обходив групки гостей, як і належить президентові корпорації на такому великому корпоративі. Коли ж почалася культурна програма, звідкись виринув зануда-секретар, для якого свято було лише не надто приємним продовженням роботи. Секретар, нічого не повідомляючи, обережно, але міцно взяв шефа за лікоть і вивів у коридор.

– Якого біса ви мене витягли з вечірки? – сердито поцікавився Тонненгайм у секретаря, що зі стурбованим виглядом терпляче перечікував вибух емоцій свого начальника.

– Інформація найвищої ваги, – сказав секретар незворушно. – Керівник наукового сектора нашої корпорації все вам пояснить.

– Я хочу, щоб ви мені пояснили, причому негайно! – і далі кипів Тонненгайм.

– Вони знайшли якийсь суперкомп’ютер, сер…

– Слухайте, містере Ангольц, у нашій компанії вистачає не те що супер-, а навіть гіперкомп’ютерів. Ви мене зрозуміли?

– Пробачте, я мав на увазі зовсім інше, – вперто провадив своє секретар. – Наші гіперкомп’ютери у порівнянні з цим, що бляшанка проти танка.

– Я в курсі найновіших розробок такої техніки на всій нашій планеті!..

– Комп’ютер, знайдений нашими розвідниками, не схожий на земний…

– Ви хочете сказати, що він інопланетний? – враз остиг Тонненгайм.

– Я цього не стверджую, але вірогідність дуже велика.

– Я лечу до науковців. Передайте гостям мої вибачення і щось вигадайте, – сказав Тонненгайм, поспішаючи до ангару з магнітольотами.

Комп’ютер, потужніший на порядки за всі нині існуючі на планеті, – річ, гідна уваги. Якщо він і справді інопланетний, до того ж діючий, то у «Амброзії» відкриваються блискучі перспективи – такі, як були два десятки років тому у момент злиття трьох найбільших фірм, що займалися вирощуванням генетично модифікованих рослин практично на всій планеті. Радість перемоги тоді потьмарили вороги, що зуміли – Тонненгайму й досі невтямки, як їм це вдалося, – з трьох десятків дрібних фірм витворити гідного конкурента. Але, незважаючи на це, прибутки новоствореної корпорації сягнули захмарних висот.

Щоправда, пізніше вони почали падати, бо з’явилися спритні адвокати, найняті конкурентами, які вигравали судові процеси проти корпорації. Та й не тільки суди відбирали значну частину прибутків. З року в рік збільшувалося фінансування наукового сектора корпорації на тлі дедалі частіших наукових провалів. Вчені скаржилися, що їм не вистачає потужності комп’ютерів для нормальної роботи, але Тонненгайма це тільки сердило, бо надто багато було поставлено на карту. Тож якщо така нечувана удача і справді трапилася, «Амброзія» стане світовим володарем шлунків.

Тонненгайма зустрів начальник секції обчислювальної техніки Альбус Боровські.

– Прошу сюди, пане Тонненгайм, – відчинив перед шефом двері Боровські. – Наша розвідгрупа «Шторм» щойно привезла це з Аравійського півострова. Троє бійців загинуло.

– Де він там узявся? – спитав президент, пропустивши повз вуха повідомлення про загибель солдатів.

– Лежав у пісках на глибині тридцяти метрів не менше ста тисяч років. Я, принаймні, так гадаю.

– І він діючий? – враз спохмурнів Тонненгайм.

– Ми сканували його нутрощі. Пошкоджень не знайшли.

– Чи він працюватиме, ви мені людською мовою сказати можете?

– Так, він працюватиме, але потрібно трохи часу, щоб розібратися у його конструкції. Зовнішні схеми дещо незвичні…

– Працюйте, але щоб результат був не пізніше, як за місяць, – сказав Тонненгайм твердо. – А тепер покажіть мені вашу знахідку.

Боровські підвів Тонненгайма до скляної стіни, за якою кілька вчених у спецкостюмах чаклували над невеликим предметом овальної форми з численними виступами і борозенками на матово-сірій поверхні. Від сірого зморшкуватого яйцеподібного диво-комп’ютера тягнувся короткий відросток з кулястим потовщенням на кінці.

– Гадаєте, його зробили не тут? – спитав Тонненгайм у вченого, коли достатньо роздивився знахідку.

– Перепрошую, але що ви маєте на увазі, кажучи «не тут»? – знітився учений.

– «Не тут» означає «не на Землі», – нервово уточнив Тонненгайм, який не любив, коли його не розуміли з півслова.

– Ні-ні, що ви! – замахав руками учений. – То цілком земний апарат!..

Pages: 1 2 3

One Response to ОПТИМАЛЬНИЙ ВАРІАНТ (Роман Росіцький)

  • Silk Road says:

    Я что-то не совсем понял: выращивают клонов (после экспериментов с геномом) и заменяю живых? Умерших? Неугодных? … Непонятно кого и зачем. И непонятно почему этот Тоненг-йм вдруг умер. Или я чего-то пропустил?

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>