ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

Тонненгайм виразно зміряв ученого з ніг до голови, усім своїм виглядом показуючи, що змушений був щойно вислухати несусвітенну дурницю.

– Гадаєте наші дикі предки змогли б такий апарат створити? – благодушно кинув Тонненгайм ученому.

– Розумієте, – узявся щось пояснювати простодушний жрець науки, – існує припущення, що до нас на планеті вже були доволі розвинуті цивілізації, здатні створити такий апарат…

– Мене припущення не цікавлять, – холодно відрубав Тонненгайм. – Займіться краще роботою, а не переповіданням усіляких дурниць.

Учений замовк на півслові і став як укопаний. Тонненгайм немов забув про його існування, ще раз уважно оглянув знахідку, розвернувся і пішов геть, маючи надію досвяткувати прихід нового року у товаристві захмелілих партнерів по бізнесу.

З того часу минув місяць.

Тонненгайм чи не щодня цікавився тим, як посуваються справи у науковому секторі. Іноді він з’являвся тут особисто і підганяв учених, картаючи за недбальство і ледарство. Принаймні, йому здавалося, що всі люди на світі – шахраї, ледарі і мерзотники.

А одного дня терпець у Тонненгайма увірвався.

– Покличте до мене головного радника з наукових питань, – наказав він секретареві. – Я чекаю його за десять хвилин.

Радник не забарився, бо надто добре знав шефів характер, крутий і не в міру запальний.

– Доповідайте, – непривітно буркнув Тонненгайм, не відповівши на привітання.

– Наші вчені працюють по двадцять чотири години на добу…

– Мене не цікавить процес, мене цікавить результат, пане Шолперт, – нетерпляче перебив ученого президент корпорації. – Ви вже розібралися, як та штука вмикається?

– Це було найпростіше, – сказав професор Шолперт, але Тонненгайм відчув, що той чогось не договорює.

– То в чому тоді річ? Га?! Чорт вас усіх забирай!..

– Якщо ви не вислухаєте мене спокійно, то я не зможу всього пояснити, – вперто стиснувши губи, мовив професор Шолперт.

Тонненгайм належав до тих людей, котрі чинили тиск доти, доки це їм дозволяли. Наштовхнувшись на стіну впертості, він, зазвичай, відступав, уважаючи це мудрим рішенням – що, зрештою, не раз доводилося реаліями життя.

– Гаразд, професоре, ми нікуди не поспішаємо.

Тонненгайм звичним зусиллям виліпив лицьовими м’язами на обличчі добродушну усмішку і приготувався терпляче вислухати вченого.

Професор Шолперт чудово розумів, що тримати на обличчі подобу добродушного усміху шефові довгий час доволі непросто, а тому, зловтішаючись в душі, вирішив говорити якомога довше. Врешті-решт, він пояснив нетерплячому президентові корпорації суть усього, що відбувалося в лабораторіях наукового сектора останнім часом.

Як показали дослідження, знайдений у аравійських пісках комп’ютер переважав людський мозок за всіма параметрами чи не у тисячу разів. Це відкриття було настільки несподіваним, що працівники сектора кілька днів просто не знали, з якого боку братися за подальші дослідження. Зрозуміло, професор Шолперт про це Тонненгаймові не сказав.

– Пам’ятаєте форму того дива? Зокрема відросток з кулястим потовщенням? Нам вдалося з’ясувати, що то синтезатор.

– Тобто? – не зрозумів Тонненгайм. – Він ще й може щось творити? І яка сировина йому потрібна?

– Ми припускаємо, що ніякої…

– Що за дурниці! Не морочіть мені голови! – спалахнув Тонненгайм. – Якщо не знаєте, то так і скажіть!

– Це не дурниці. Синтезатор може якимось чином витворювати атоми і молекули речовини, трансформуючи енергію.

– Мене деталі не цікавлять, – раптово остиг Тонненгайм. – Коли випробування?

– Ми планували на завтра.

– Гаразд, – заспокоївся президент. – О котрій це буде?

– О десятій.

Незважаючи на оптимізм, вселений у Тонненгаймову душу професором Шолпертом, спав він дуже неспокійно. Уві сні бачив, як диво-комп’ютер відмовляється працювати на нього. Прокинувшись о другій ночі, зворохоблений президент увімкнув морфеокоректор, але й це мало чим допомогло: нав’язливий страх невдачі проривався і крізь завісу приємних сновидінь.

До десятої президент уже стояв перед броньованим склом випробувального стенда і від нетерплячки курив одну за одною дорогущі натуральні сигари.

Професор Шолперт з’явився рівно о десятій, щоб коментувати усе, що буде відбуватися за склом.

– Асистенти вже під’єднали комп’ютер до живлення і ввели програму. Зараз він синтезуватиме рослини.

– Сподіваюсь, це будуть виняткові рослини, – насупився Тонненгайм. – Не забувайте про високу урожайність і енергетичну цінність.

– На жаль, пане Тонненгайм, не все так просто, як може здатися на перший погляд…

– Що там іще? – нетерпляче відмахнувся президент.

– Машина синтезує оптимальний варіант тієї чи іншої рослини, в якому поєднуватиметься ідеальна пристосованість до умов існування, ідеальний баланс вітамінів та мікроелементів, максимально можлива вписаність, якщо можна так сказати, у біосферу нашої планети…

Pages: 1 2 3

One Response to ОПТИМАЛЬНИЙ ВАРІАНТ (Роман Росіцький)

  • Silk Road says:

    Я что-то не совсем понял: выращивают клонов (после экспериментов с геномом) и заменяю живых? Умерших? Неугодных? … Непонятно кого и зачем. И непонятно почему этот Тоненг-йм вдруг умер. Или я чего-то пропустил?

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>