ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

Для пересічного читача ця людина виступає уособленням ледь не всієї світової фантастики. Але мало хто знає, що за професією Станіслав Лем – лікар, який однак ніколи не працював за спеціальністю, за критичні відгуки з приводу science fiction його позбавили почесного членства у Спілці наукових фантастів Америки, а сам він взагалі уже більше п’ятнадцяти років фантастику не пише. Свої ж попередні твори Лем називає філософськими притчами, а себе вважає ученим-футурологом, який проте розчарувався в майбутньому…

    Лікар без диплому

Станіслав Лем народився 12 вересня 1921 р. у Львові, у сім’ї лікаря-ларинголога. „У чотири роки я навчився писати, – згадував він пізніше. – Перший лист, який я написав батьку із Сколе, куди їздив зі своєю мамою, представляв собою невеликий опис моїх пригод у справжньому сільському туалеті. Так-так, у тому самому – з діркою в дерев’яній підлозі. Дещо я, правда, згадувати не став. У цю саму дірку я викинув ключі нашого хазяїна…” Це була далеко не єдина витівка майбутнього фантаста. Наприклад, Стасик погоджувався робити те, що йому казали, тільки коли його батько залізав на стілець і починав відкривати та закривати парасольку, а годувати себе він дозволяв лише під столом.

Він учився у ІІ чоловічій гімназії, де через сім років отримав атестат про середню освіту. Продовжив свою освіту Станіслав у Львівському медичному інституті, куди потрапив майже випадково. Хлопець мріяв поступити на політехніку, якою дуже захоплювався. Екзамен він здав успішно, але, оскільки він був представником „неправильного соціального класу” (забезпечений батько-ларинголог вважався буржуа), його не прийняли. Довелося батьку використати свої зв’язки і влаштувати сина в медичний, де він навчався без будь-якого ентузіазму.

Під час німецької окупації Станіслав Лем працював помічником механіка та зварником у гаражах німецької фірми, яка займалася переробкою сировини. Потім він продовжив навчання у Львівському медичному, але коли у 1946 р. Львів перестав належати Польщі, він у рамках репатріації переїхав до Кракова і закінчив свою медичну освіту в Ягелонському університеті. Сертифікат про закінчену медичну освіту він отримав, а випускні іспити здавати не став, щоб його не відправили на безстрокову військову службу – перспектива стати військовим лікарем його зовсім не приваблювала.

 

    Фантаст мимоволі

Станіслав Лем почав друкуватися з 1946 р. Його перший роман „Людина з Марса” був опублікований у щотижневому журналі „Новий світ пригод”. Щоправда, написав він його лише заради грошей: його сім’я, що була примусово виселена зі Львова, втратила все своє майно під час війни.

Приблизно в той же час Станіслав Лем познайомився зі своєю майбутньою дружиною Барбарою Лєсняк, теж лікарем за професією. Він добивався її руки та серця три роки. Вони одружились, але тоді в них навіть не було власного житла: Лем мешкав у малесенькій кімнатці, стіни якої були покриті пліснявою, а його дружина, збираючись скінчити медичну освіту, жила зі своєю сестрою.

Одного разу Лем випадково зустрівся з „деяким огрядним джентльменом”, який виявився Жерзі Панскі з видавництва “Czytelnik”. Під час прогулянки вони обговорювали проблему майже цілковитої відсутності польської наукової фантастики. Панські поцікавився, чи зміг би Лем написати книгу в цьому жанрі. Він сказав „так”, і через деякий час із видавництва прийшов лист із авторською пропозицією. Навіть не знаючи, про що буде книга, Станіслав Лем написав назву „Астронавти” і закінчив роман у дуже короткий строк. У 1951 р. роман було надруковано, і він приніс письменнику широку популярність. За ним з’явилися „Непереможений” та дуже шанована в радянські часи „Магелланова хмара”. Останній твір був вельми неоднозначним. Він з’явився у розпалі сталінської епохи і значною мірою реалізує постулати соцреалізму, однак критики-комуністи звинувачували автора в буржуазному світогляді. Сам же письменник вважав свої перші твори, а особливо „Магелланову хмару”, слабкими та наївними.

У ті „політично нецікаві” часи Лем з дружиною щороку проводили місяць у Закопані, катаючись на лижах. Там же письменник проводив і червень, щоб урятуватися від сінної лихоманки, проти якої тоді ще не було ліків. Решту часу він писав нові твори цілими днями, залишаючись у домі Письменницької Співдружності, а його дружина продовжувала працювати радіологом. Лем разом із делегацією польських письменників відвідав Східну Німеччину та Радянський Союз, де його просто обожнювали, адже його ранні твори були настільки близькі до комуністичних утопій.

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Pages: 1 2

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>