ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

Вона влетіла до кабінету головного лікаря, обминувши розгублену секретарку, яка не чекала такої атаки й тому навіть не встигла належним чином зреагувати. Ця жінка принесла тонкий аромат конвалій. Однак, створюючи різкий дисонанс із цими ніжними, заспокійливими пахощами, щоки несподіваної відвідувачки пашіли, очі палали гнівом, темне скуйовджене волосся розсипалося по плечах.

– Та ви хоч знаєте, що у вашій поліклініці діється? – з порога вигукнула вона. – Ліфт зупинився між п’ятим і шостим поверхами! Він там висить уже годину. А в ньому ж люди! І ніхто нічого не робить!

Володимир Денисович холодно позирнув на непрохану гостю. Він умів, коли треба, бути незворушним, і голос його пролунав підкреслено спокійно:

– У таких питаннях – до Валентини Михайлівни. Кабінет двісті шістнадцятий, другий поверх.

– Я там побувала, й мені порадили не пхати свого носа до чужого проса!

– Певен, Валентина Михайлівна вже викликала майстрів, і цей прикрий інцидент невдовзі буде вичерпано. Не варто панікувати, – відказав із притиском головний і подумав: «Атож, це цілком схоже на Валентину, вона ніколи не була вельми чемною. А мені ще тільки ліфтами клопотатися… і без того постійно часу бракує».

– Вона теревенить по телефону з подругою й нікого викликати не квапиться! А люди сидять у тому ліфті, – обурена відвідувачка позирнула на настінного годинника, – уже п’ятдесят вісім хвилин! Там жінка з малою дитиною, стареньке подружжя та дівчина, яка боїться запізнитися на побачення й через те аж надто нервується…

– І звідки ж вам це все так точно відомо? – Володимир Денисович не приховував іронії.

– Відомо та й годі! Ви ліпше подумали б про те, як почуваються оті небораки, які висять на висоті шести поверхів. А в кабіні світло згасло, дитя скиглить, дівчина ридає, літнім людям важко стояти… Аби ж знаття куди, то я й сама б уже зателефонувала! Може, врешті, дасте потрібний номер? Бо ж ваша Валентина ще, мабуть, нескоро знайде для цього час, надто заклопотана!

– Я сам розберуся. Це наша внутрішня справа. Прошу не галасувати, ви в медичному закладі, – головний і далі не підвищував голосу, хоч подумки лайнувся: Валентина Михайлівна таки геть розледащилася. Справжнісіньке неподобство – невже й справді так складно викликати ремонтників? Але ж не при цій несамовитій розбиратися… Он як її калатає. Може, запропонувати валер’янки або чогось заспокійливого?

– Внутрішня справа?! Медичний заклад, кажете? – не вгавала жінка. – Ми тут із вами гаємо час на пусті балачки, а люди мордуються. То чому ж вам, лікареві, те все байдуже? Варто лишень скористатися телефоном – він-бо під рукою. Адже поки прийдуть ремонтники, певно, мине ще принаймні півгодини. Скільки ж ті п’ятеро мусять чекати?

Либонь, валер’янка тут не допоможе. Хоч би швидше спекатися цієї настирливої особи…

– Я дію в межах своїх службових обов’язків. Та й хто ви, власне кажучи, аби диктувати головному лікареві, що йому чинити?

– Мене звати Марина. Марина Немиря, якщо вас це так цікавить. Прийшла сьогодні на прийом і от побачила…

– Найліпше буде, шановна Марино, якщо ви залишите мій кабінет і дасте нам змогу самим усе залагодити. Ви й так відібрали в мене чимало часу, – треба будь-що-будь примусити цю жінку піти звідси, аби ніхто не подумав, буцімто головний поступився її натискові.

– Але ж ви можете зателефонувати просто зараз! Ну гаразд, якщо це допоможе вас переконати… Ви питали, звідки мені все так добре відомо. То я спробую пояснити… Розумієте, їх там п’ятеро, і я відчуваю водночас усіх п’ятьох. Тим людям тяжко й лячно. І я кожному намагаюся допомогти… Мені вдалося приспати дитину, щоб та не плакала й матері стало хоч трошки легше. Спробувала вгамувати й оту юнку, аби вона так не лементувала. Я це можу… змалечку можу. Певно, від бабусі передалося, вона на таких речах зналася.

Лишень доморослих екстрасенсів йому ще бракувало для цілковитого щастя!

– То вам варто було б навчитися ще й механізми ремонтувати, – ущипливо кинув Володимир Денисович, який урешті підвівся з-за столу й помалу відтручував Марину до дверей. – Згодилось би в житті. На все добре!

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Pages: 1 2

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>