Тимур Литовченко. ДЕ?.. ЧИМ?.. КИМ?..

Published March 17, 2013 | By urgaz

У свою чергу, «другий ешелон» поповнили ті, хто спромігся на першу (чи перші дві) книгу — це, зокрема, кримчанка Маріанна Малина («Фіолетові діти» та «Випалений шлях» — романи-дипломанти «Коронації слова»), дніпропетровчанка Наталія Дев’ятко (перші дві книги фентезійної трилогії для юнацтва «Скарби Примарних островів»), киянка Марія Ряполова («Бурецвіт»), колишній кримчанин, а тепер херсонець Валерій Верховський (збірка «Ера електрики»), киянка Сусанна Черненко (збірка «Знайти за регістром»), буковинець Юрій Муляр (збірка «Адреналінові сутінки») та багато хто інший.

І знов-таки, неможливо перерахувати тих, хто лише «випробовує перо» — а отже, за класифікацією укладачів довідника «Фантасты современной Украины», є кандидатом у «другий дивізіон» письменників-фантастів, у т.ч. україномовних.

Окремо хотілось би звернути увагу читачів на наявність когорти сучасних українських письменників, які зазвичай працюють в інших жанрах, проте час від часу звертаються і до фантастики. Жанри при цьому обираються найрізноманітніші: це може бути антиутопія від Тараса Антиповича, фантастичний (оскільки дія розвивається в Україні майбутнього часу) політичний детектив від Ю

Не хочу вдаватися у деталі, проте сама тенденція показова, оскільки вона:рія Щербака, фентезійна трилогія від Сергія Батурина, альтернативна історія ІІ Світової війни від Василя Кожелянка… і ще багато, багато чого!

повністю відповідає ситуації у минулому (класичному) періоді української фантастики, як було сказано у підрозділі «Де розвивати?..»;
засвідчує, що українська фантастика завжди була і є органічною часткою української літератури, а не ізольованим «пустопорожнім і паразитичним» відгалуженням останньої;
дозволяє сподіватися на подальший успішний розвиток УУФ (адже коли на один ринок, у даному разі української фантастики, виходять представники різних літературних шкіл та жанрів, це завжди посилює конкуренцію між окремими учасниками ринку, змушує оперативно шукати нові сюжетні ходи, ідеї, форми та ін. на майбутнє тощо).

Підіб’ємо підсумок. Розгляд сучасного стану україномовної української фантастики дозволяє зробити висновок, що УУФ точно є ДЕ і КИМ розвивати. З третім аспектом — ЧИМ розвивати, — ситуація дещо гірша, але все ж таки ніяк не катастрофічна. Отже, щоб україномовна українська фантастика успішно прогресувала, основну увагу потрібно приділити саме розвитку інфраструктури УУФ.

Втім, щось подібне можна сказати і про сучасну українську літературу, ахілесовою п’ятою якої також є слабкість інфраструктури.