Тимур Литовченко. ДЕ?.. ЧИМ?.. КИМ?..
Якщо говорити про класиків української літератури, чия творчість може слугувати передтечею сучасної УУФ, із цим також немає проблем. Назву для прикладу хоча б «російського українця» Миколу Гоголя, якого навіть сучасні американці визнають світовим класиком жанру horror. Або Лесю Українку з її чудовою фентезійною поемою «Лісова пісня». Або Тараса Шевченка та Івана Франка з їхніми опоетизованими «снами»… Котляревського з «Енеїдою»… Квітку-Основ’яненка з «Конотопською відьмою»… Не кажучи про решту.
Основоположником УУФ можна вважати відомого політичного і державного діяча Володимира Винниченка з його НФ-романом (до того ж з потужним соціальним ухилом) «Сонячна машина». Докладно перелічувати всіх класиків УУФ від Владка до Бердника і Ячейкіна — справа невдячна, тож відсилаю усіх охочих до чудової розвідки Віталія Карацупи й Олександра Левченка (за участю Юрія Шевели) «Минуле української фантастики», що публікувалася окремими частинами у щоквартальнику «УФО» у 2007-2009 роках. Наостанок лише відзначу таку цікаву особливість УУФ, як наявність потужної когорти письменників, яких не можна назвати «чистими» фантастами. Серед класиків української літератури це, наприклад, Микола Трублаїні.
Тепер же саме час задатися наступним запитанням:
Чим розвивати?..
В контексті україномовної української фантастики воно трансформується у проблематику наявності письменницької інфраструктури: видавництв (особливо тих, які заснували серії УУФ), часописів, системи клубів любителів фантастики, конвентів. Із цим у царині УУФ найгірше, хоча…
Page 2 of 2 | Previous page