ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

У«Лавці чудес» вже з’явився перепост «Исповеди анонимного сталкерятника» (я це прочитав на Фантлабі). Не стану ні повторно перепощувати цей текст (бо охочі знайдуть його навіть на «ЛЧ»), ані коментувати. Бо думок із цього приводу у мене трохи більше, ніж на камент…

Хоча окремих цитат із цієї сумної сповіді все ж таки не уникнути. Почну майже з кінця:

“Мы, авторы, в массе своей (за исключением хомяков-мутантов, строчащих тексты) — начитанные, образованные люди, воспитанные на классической литературе”.

Тепер дозволю собі величезне нахабство:

1. висловлю сумнів у тому, що цей «сталкерятник» є «начитаною, освіченою людиною, вихованою на класичній літературі»;

2. задля створення інтриги відкладу пояснення такого висновку на потім.

Натомість продовжу цитувати:

“Мы, проектные авторы, своими руками вырастили поколение читателей-дебилов, всерьез обсуждающих вкусовые достоинства дерьма вторичной выработки”.

Відверте публічне розривання одягу й посипання голови попелом, що не робить «сталкерятнику» найменшої честі!

“Кое-кто из нас на заре карьеры был настолько наивен, что верил, будто бы проектное дерьмо может воспитать из юного хомячка взрослого читателя. Оказалось, что это хомяки превратили нас в обслуживающий персонал псевдолитературного фаст-фуда”.

Цей наївний «дехто» — швидше за все, сам «сталкерятник», який розчарований (підкреслюю!) тим, що сам (!!!) перетворився на молодший обслуговуючий персонал при одній з ферм «хомячків», як неборака-автор називає своїх читачів. Ось опис рецепту продукування низькопробного чтива:

“Нам плевать на все, кроме объема и примитивных приемов по удержанию внимания хомяка. <…> Каждый мой роман построен по одной и той же схеме. <…> Любые отклонения от шаблона не допускаются. Любой оригинальный сюжетный ход выбраковывается. Набор приключений кочует из книги в книгу. Герои меняют только имена и противогазы. Когда я пишу в проект, я отключаю мозг, иногда с помощью алкоголя, чтобы опуститься до вашего уровня, и подбираю слова попроще, чтобы вы поняли”.

А ось як «сталкерятник» оцінює розумові здібності споживачів літературного фаст-фуду, яких же сам і виростив та яких був змушений, а відтепер не бажає обслуговувати:

“Вы неспособны воспринимать ничего нового. Вы — дегенераты. <…> Но что страшнее всего, вы не можете отличить хороший текст от плохого, потому что хороших вы никогда не читали. Чехов для вас скучен, Стругацкие — слишком сложные”.

І як апофеоз сліпоти «сталкерятника»:

“А хуже всего то, что некоторые хомяки, читавшие только нас, начали писать. Цикл переработки вторичного дерьма замкнулся”.

Оскільки я повисмикував з цілісної сповіді окремі цитати й розташував їх на свій манер, спробую підбити проміжний підсумок:

— нібито «начитаний, освічений, вихований на класичній літературі» письменник вирішив зайнятися літературним ремеслом — стати «проектним автором» («сточкером»), при цьому наївно вірив, що на продукованому ним та іншими «сточкерами» проектному «лайні» виросте покоління добрих читачів;

— натомість на штампованому духовному «лайні» виросло те, що й мало вирости: покоління «дебілів» і «дегенератів», які окрім цього «лайна» нічого не знають, не люблять, не цінують і вже не здатні поцінувати (це нашого «сталкерятника» чомусь чи то бентежить, чи навіть лякає);

— несподівано для себе (?!) «сточкер» перетворився на молодший обслуговуючий персонал при цілій фермі «хомячків», яких він зневажає;

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Pages: 1 2 3

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>