ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

Однак повернімося до порівняння «Фіолетових дітей» та «Випаленого шляху». Перший роман засновується на загадкових, хвилюючих подіях майже тою ж мірою, що й на психології (змалюванні внутрішнього стану, роздумів, передчуттів, здогадок Дарини). А «Випалений шлях» – це більше просто розповідь хлопчика про своє життя від одного ключового моменту до іншого. Чесно кажучи, спершу мені трохи забракло тої психологічної складової, знайомої уже по першій книжці. Проте слід визнати, що авторка вчинила правильно, оскільки глибокодумні роздуми з вуст 12-14-річного хлопця виглядали б недостовірно, а десь, можливо, й смішно. Тому згадувана мною психологічна складова цілком успішно замінена на прекрасну роботу з матеріалом: добре підібрані імена та їх значення, пояснення певних явищ чи сутності осіб за допомогою додаткових та давніх значень слів (як то Майя від «маятися», що своєю чергою іде від санкритської Майї, ілюзії), вивірені дати, принагідні вірші, які дають натяк, однак не дають розгадки всієї таємниці, сама таємниця народження Арсенія, що відсилає нас до міфів про божественних близнюків. Напругу подієву тут великою мірою заступає напруга інтелектуальна, хоча в момент кульмінації уже й не знаєш, яка саме, а чи обидві разом приводять тебе до цілком неочікуваного фіналу, що знову ж таки не тільки дає відповіді, а й ставить нові запитання. І підтвердженням цьому можуть бути знайомі з першого роману мотиви внутрішньої порожнечі та потреби згадати щось важливе. Однак хай кожен сам робить свої здогади.

Якщо ж порівнювати «Фіолетових дітей» та «Випалений шлях» з точки зору головної ідеї твору, то можна сказати, що перший роман – це окреслення ситуації суспільство-індивідуум у цілому, показ того, як влада використовується для приборкання норовливих, відмінних від загальної маси людей, а не для справедливого управління людською спільнотою, а другий роман – це окремий випадок протистояння суспільства та індивідуума, змальований у найменших деталях.

 

Незважаючи на ці всі відмінності, як на мене, «Випалений шлях» – достойне продовження «Фіолетових дітей». Гарна мова, цікавий сюжет з непередбачуваними, захопливими поворотами, хороша робота з матеріалом та вдало вмонтована в історію хлопчика таємниця – свідчення прискіпливої роботи письменниці над твором. І якщо часом здається, що напруга таки десь трошки ослабла, то можна припустити, що «Випалений шлях» – лише затишшя перед бурею, що її принесе нам третій роман Маріанни Малиної.

Pages: 1 2

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>