ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЖУРНАЛ ФАНТАСТИКИ
Get Adobe Flash player

Автор Володимир Чернишенко

Книжка, яка виправдовує сподівання: рецензія на «Дитя песиголовців» Володимира Аренєва

Трилогія Володимира Аренєва «Сезон Кіноварі» нарешті отримала довгоочікуваний другий том зі страшненькою назвою «Дитя песиголовців». Пишу «нарешті», бо попередня книжка «Порох із драконових кісток» з’явилася друком три роки тому, одразу увійшовши до ТОП-3 «ЛітАкценту року – 2015». У той час саме відгриміла унікальна за своєю тематикою і стилем викладу підліткова «Душниця», де Аренєв дуже тонко і талановито порушив тему війни. Війни давноминулої, але все ж живої – її довгі мацаки проникали через покоління, впливаючи на юного героя книжки і промовляючи до читача. «Порох…» запропонував читачу ще гострішу проблему – війну нинішню, таку, до якої буквально рукою подати. І чи то тема виявилася занадто живою, чи то інші проекти відібрали надто багато часу – другий том довелося чекати достатньо довго, щоб радити його читачам спершу перечитати перший.

Книжка-фентезі «Дитя песиголовців» ховає в собі одразу кілька вимірів проблемної підліткової літератури і є унікальним явищем на межі фентезі, притчі та шкільного роману. Прийом цей по-своєму унікальний для української літератури, рідко який письменник може майстерно поєднати одразу три такі різні напрямки. Приміром, популярні «Часодії» Наталії Щерби  включають у себе грамотну фентезійну складову і класичний дитячо-підлітковий зміст, але майже повністю позбавлені будь-якої «глибини». Цьогорічний лауреат премії «Книга року ВВС» «Mox Nox» Тані Малярчук читається, як притча, водночас – це історія-зростання і досить слабко пропрацьоване фентезі. Натомість у книжці Володимира Аренєва вмістилося так багато смислів і стільки можливостей, що голова іде обертом.

Підліткова повість – жанр, якого українській літературі дуже бракувало. На щастя, в останні роки ситуація змінилася і видавництва почали пропонувати своїм читачам численні й різні за якістю підліткові повісті українських та зарубіжних авторів (див. тут і тут). Ось і героїня книжки Аренєва Марта – майже доросле дівчисько з досить гарно зображеною самовпевненістю, егоїзмом і поверховістю, що властиві підліткам. Вона ходить до школи, має проблеми у родині, зв’язується з не дуже приємною компанією, тощо. Варто сказати, що у всіх численних проблемах і видах активності Марти дотримано своєрідного балансу, її життя виглядає природним, вона цілком могла б бути нашою сучасницею і жити не в міфічному Ортинську, а у якому-небудь… але де могла б жити Марта у реальному світі я волію змовчати.

Шкільні проблеми Марти досить цікаві. Вона здібна, але не надто заморочується навчанням. Їй легко все дається, у класі вона має репутацію «відьми». Мабуть, не даремно, бо уже на самому початку першої книжки трилогії читач застає її за досить-таки відьомським і зовсім нелегальним заняттям – видобуванням кісток дракона… Кістки дракона, як потужна магічна субстанція, може слугувати (залежно від обробки) і наркотиком, і вибухівкою, і ще багато чим, про що не відомо нікому, крім Володимира Аренєва. Дитина, втягнута у кримінальні оборудки (бодай скраєчку), це дуже цікава і непропрацьована тема (якщо не рахувати повісті Володимира Нестайка «Незнайомка з країни Сонячних зайчиків», де старшокласник Бабаєв вербує школярів для участі у банді нечистої сили).

Цікавим і таємничим є також існування певної боротьби, про яку Марта може лише здогадуватись. Улюблений учитель пан Штоц – ідеальний педагог, улюбленець дітей презентує яскраву гуманістичну позицію, тоді як щось страшне насуває зусібіч, і це щось досягає Марти руками таємничого Хаустхоффера, наділеного дивною владою і впливом навіть на директора школи, але і зацікавленого у досить брудних оборудках. Підозрюю, що конкретніше про цього таємничого типа зможуть дізнатися лише читачі вже анонсованого третього тому трилогії – «Драконові сироти».

Повертаючись до підліткової складової книжки, хочу зазначити, що у «Диті песиголовців» виявляється ще один цікавий аспект – дівчина стає об’єктом цькування. Ця надзвичайно важлива тема на щастя входить у канон нової підліткової літератури в Україні. Лише цього року цькування стало одним з основних мотивів повісті Анастасії Нікуліної «Сіль для моря», писали про «булінґ» Іван Андрусяк та Сергій Гридін. Унікальність «Дитяти…» у тому, що тут жертва «має зуби». Гідність та почуття гумору, з якими Марта розправляється зі своїми кривдниками надихає. Звісно, допомагають їй у цьому вірні друзі. Або й більше, ніж друзі…

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Pages: 1 2 3

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

НОВИНКИ

Роберт Холдсток «Лес мифаго»...

Роберт Холдсток «Лес мифаго»

February 7th, 2019

Category: Критика, отзывы, рецензии

– Неужели старые сказки никогда не кончаются?..                 [...]

Главный фантаст Поднебесной — Лю Цысинь...

Главный фантаст Поднебесной — Лю Цысинь

February 6th, 2019

Category: Имена и Люди

Литературная научная фантастика в своем современном виде прежде[...]

Удивительные существа из японского фольклора...

Удивительные существа из японского фольклора

January 28th, 2019

Category: ЗАГАДКИ И ГИПОТЕЗЫ

Японская мифология изобилует странными монстрами, призраками и де[...]

l03 agitators 20111008_1665777108
Украина аномальная