Володимир Аренєв «Дитя песиголовців»
Автор Володимир Чернишенко
Книжка, яка виправдовує сподівання: рецензія на «Дитя песиголовців» Володимира Аренєва
Трилогія Володимира Аренєва «Сезон Кіноварі» нарешті отримала довгоочікуваний другий том зі страшненькою назвою «Дитя песиголовців». Пишу «нарешті», бо попередня книжка «Порох із драконових кісток» з’явилася друком три роки тому, одразу увійшовши до ТОП-3 «ЛітАкценту року – 2015». У той час саме відгриміла унікальна за своєю тематикою і стилем викладу підліткова «Душниця», де Аренєв дуже тонко і талановито порушив тему війни. Війни давноминулої, але все ж живої – її довгі мацаки проникали через покоління, впливаючи на юного героя книжки і промовляючи до читача. «Порох…» запропонував читачу ще гострішу проблему – війну нинішню, таку, до якої буквально рукою подати. І чи то тема виявилася занадто живою, чи то інші проекти відібрали надто багато часу – другий том довелося чекати достатньо довго, щоб радити його читачам спершу перечитати перший.
Книжка-фентезі «Дитя песиголовців» ховає в собі одразу кілька вимірів проблемної підліткової літератури і є унікальним явищем на межі фентезі, притчі та шкільного роману. Прийом цей по-своєму унікальний для української літератури, рідко який письменник може майстерно поєднати одразу три такі різні напрямки. Приміром, популярні «Часодії» Наталії Щерби включають у себе грамотну фентезійну складову і класичний дитячо-підлітковий зміст, але майже повністю позбавлені будь-якої «глибини». Цьогорічний лауреат премії «Книга року ВВС» «Mox Nox» Тані Малярчук читається, як притча, водночас – це історія-зростання і досить слабко пропрацьоване фентезі. Натомість у книжці Володимира Аренєва вмістилося так багато смислів і стільки можливостей, що голова іде обертом.
Підліткова повість – жанр, якого українській літературі дуже бракувало. На щастя, в останні роки ситуація змінилася і видавництва почали пропонувати своїм читачам численні й різні за якістю підліткові повісті українських та зарубіжних авторів (див. тут і тут). Ось і героїня книжки Аренєва Марта – майже доросле дівчисько з досить гарно зображеною самовпевненістю, егоїзмом і поверховістю, що властиві підліткам. Вона ходить до школи, має проблеми у родині, зв’язується з не дуже приємною компанією, тощо. Варто сказати, що у всіх численних проблемах і видах активності Марти дотримано своєрідного балансу, її життя виглядає природним, вона цілком могла б бути нашою сучасницею і жити не в міфічному Ортинську, а у якому-небудь… але де могла б жити Марта у реальному світі я волію змовчати.
Page 1 of 2 | Next page